Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Сеча і сечові осади при захворюваннях нирок: пієлонефрити, гломерулонефрити, туберкульоз нирок, гостра ниркова недостатність

Сеча і сечові осади при захворюваннях нирок: пієлонефрити, гломерулонефрити, туберкульоз нирок, гостра ниркова недостатність

Назва:
Сеча і сечові осади при захворюваннях нирок: пієлонефрити, гломерулонефрити, туберкульоз нирок, гостра ниркова недостатність
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,19 KB
Завантажень:
65
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ПЛАН

1. Вступ

2. Пієлонефрити.

3. Гломерулонефрити.

4. Туберкульоз нирок.

5. Гостра ниркова недостатність.

В нормі у здорової людини сеча виділяється прозорою, солом’яно-жовтого кольору, а після недовготривалого стояння утворюється хмарка, в якій знаходяться гомогенна слизь одиничні лейкоцити і епітелій слизової оболонки сечового міхура, а у жінок ще плоский ороговіваючий епітелій зовнішніх статевих органів. Питома вага сечі в N 1015-1025. Головними морфологічними елементами сечі при різних запальних процесах є лейкоцити і еритроцити, кількість яких залежить від характеру процесу. Можлива також наявність домішок слизу і епітеліоцитів.

1)Пієлонефрит – це запалення ниркових лоханок, при якому, як правило, вражається і тканина нирок. Пієлонефрит є одним із найбільш поширених захворювань нирок, часто переходить в хронічну форму.

Сеча при пієлонефриті блідого кольору, з низькою питомою вагою і кислою реакцією. Макрогематурія для цього захворювання не характерна. Якщо в сечі багато гною вона мутна, а осад гнійний. Білок переважно не перевищує 1 г/л. При мікроскопічному дослідженні сечі лейкоцити покривають все поле зору і розташовані окремо, або частіше тісними групами (гнійними комками) різних розмірів. Майже завжди спостерігається мікрогематурія. В осаді в основному змінені еритроцити. На початку захворювання в сечі багато клітин епітелію лоханок. Також характерна поява клітин епітелію нирок, гіалінових і зернистих циліндрів, невеликої кількості солей сечової кислоти.

2)Хронічний пієлонефрит.

В період загострення кількість виділеної сечі збільшується. Питома вага 1005-1012, колір блідий, реакція кисла. Кількість білка і мутність можуть бути різними в залежності від кількості лейкоцитів. При мікроскопічному дослідженні лейкоцити розміщені порізно і у вигляді гнійних комків, покриваючи все поле зору мікроскопа може бути мікрогематурія, при цьому спостерігаються одиничні змінені еритроцити. Зустрічаються клітини перехідного епітелію лоханок, бактерії. В латентному періоді захворювання в осаді кількість лейкоцитів в межах норми, або дещо збільшена, зустрічаються одиничні вилужні еритроцити епітеліоцити нирок, одиничні циліндри. Рідко спостерігаються клітини перехідного епітелію лоханок.

Гострий дифузний гломерулонефрит. При цьому захворюванні в результаті зниження фільтраційної і підвищення реабсорбційної функції нирок спостерігається олігурія. Типова вага сечі 1022-1032. Колір – м’ясних помиїв. Кількість білка може сягати 20-30 г/л. Реакція слабо кисла, а осад в деяких випадках бурий і рихлий. При мікроскопічному дослідженні в сечі спостерігається нормальна кількість лейкоцитів, або збільшена кількість до 20-30 в полі зору. Еритроцити бувають в різній кількості, частіше, вилужені. Можуть бути і незмінені, особливо при вираженій гематурії. Епітеліоцити в різних кількостях. Циліндри гіалінові, зернисті і епітеліальні зустрічаються в різній кількості. Можуть бути кристали сечової кислоти.

Хронічний гломерулонефрит є наслідком не вилікуваного гострого нефриту.

Розрізняють слідуючи клінічні форми захворювання 1) нефротичну, 2) гіпертонічну, 3) змішану, 4) латентну, 5) гематуричну.

Нефротична форма характеризується масивною протеїнурією (4-5 г в добу) і помірною гематурією.

Гіпертонічна форма спочатку протікає латентно. В сечі спостерігають невелику протеїнурію і гематурію.

Змішана форма характеризується співвідношенням нефротичного і гіпертонічного синдромів.

Гематурична форма характеризується постійною і масивною гематурією, при малій протеїнурії.

При латентній формі захворювання білка мало. Кількість еритроцитів різна. Вони здебільшого вилужені, часто у вигляді ледь замітних тіней. Є клітини епітелію нирок з дистрофічними змінами. Циліндри гіалінові, зернисті, епітеліальні, буро-пігментовані, кров’яні також гіаліново-крапельні, жирно-зернисті, восковидні, що свідчить про важкість протікання процесу.

Туберкульоз нирок характеризується враженням мікобактеріями туберкульозу нирок. Сеча при цьому захворюванні мутна, осад жовтуватий, гнійний. Буває мікрогематурія. Білок в сечі, як правило, не перевищує 1 г/л. Питома вага 1,005 –1,012. Реакція в більшості випадків кисла, але при приєднанні вторинної інфекції сеча стає мутною. При мікроскопічному дослідженні осаду є невелика кількість лейкоцитів, в основному нейтрофільних гранулоцитів. Також нерідко зустрічаються цвяхоподібні лейкоцити, які є специфічними для туберкульозного пієлонефриту.

Еритроцити, частіше вилужені, в різній кількості (мікрогематурія). Можуть бути клітини перехідного епітелію лоханок.

Для діагностики туберкульозу нирок має значення знаходження в сечі елементів розпаду туберкульозного горбика-гігантських багатоядерних клітин і казеозного розпаду. Найбільш важливим є знаходження в сечі мікобактерій туберкульозу, які можна знайти при наявності лейкоцитів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Сеча і сечові осади при захворюваннях нирок: пієлонефрити, гломерулонефрити, туберкульоз нирок, гостра ниркова недостатність

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок