Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки

Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки

Назва:
Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
100,77 KB
Завантажень:
85
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості

Першою ознакою внутрішньої опори тіла у нижчих хордових і хребетних організмів є хорда (chorda dorsalis), яка в процесі філогенезу заміщується спочатку хрящовим, а потім кістковим скелетом. В онтогенезі хорда закладається також у всіх вищих хребетних тварин та людини, але поступово редукується.

Джерелом розвитку осьового скелета у людини є склеротом, який складається з великої кількості клітин мезенхіми. Приблизно в кінці першого місяця розвитку ембріона ці клітини розмножуються, витягуються у різні боки, зростаються між собою і утворюють перетинчасту сполучну тканину, з якої починають формуватися хребці. В кінці другого і на початку третього місяців розвитку сполучна тканина перетворюється на хрящ, який, починаючи з кінця третього місяця, заміщується кістковою тканиною.

У зародка людини окостеніння хребців, як правило, починається з появи трьох ядер окостеніння і відбувається в напрямі від шийного до куприкового відділу хребтового стовпа. У справжніх хребцях цей процес закінчується на третьому-четвертому роках життя, а остаточне формування крижового та куприкового відділів завершується у людини в 25—30 років.

Ребра закладаються в клітинах мезенхіми вентральних відростків склеротомів, які поступово заміщуються перетинчастою сполучною тканиною. На початку другого місяця ембріонального розвитку в цій сполучній тканині поряд із закладкою хребців виникають коротенькі хрящові смужки, що поширюються вбік, а потім вентрально, доки все ребро не трансформується у гіаліновий хрящ.

Заміщення хрящової тканини ребер кістковою починається в кінці другого місяця розвитку, коли на місці майбутніх кутів ребер з'являються ядра окостеніння. Слід пам'ятати, що груднині кінці верхніх дев'яти ребер не костеніють дуже довго, а іноді залишаються хрящовими на все життя.

Одночасно з початком розвитку ребер біля серединної лінії тіла на місці майбутньої грудної клітки виникають дві хрящові смужки, що з'єднуються з грудинними кінцями ребер і перетворюються на хрящову закладку грудини. Приблизно на п'ятому місяці розвитку плоду грудина починає костеніти, а остаточно цей процес завершується в період статевого дозрівання.

Дослідження хребтового стовпа дитини перших років життя показують, що він складається з приблизно однакової кількості хрящової та кісткової тканини, але поступово кісткової тканини стає більше. Швидкість росту окремих відділів хребтового стовпа різна (швидше росте поперековий, повільніше — куприковий), поряд з цим еліптична форма хребтового каналу поступово замінюється на круглу.

У людей похилого віку тіла хребців частково розсмоктуються, а міжхребцеві хрящі костеніють; у зв'язку з цим довжина хребтового стовпа стає меншою і він нахиляється вперед.

Найважливішими віковими морфофізіологічними особливостями хребтового стовпа є вигини (лордози, кіфози та сколіози). У новонародженої дитини вони ледве намічені, що нагадує хребтовий стовп тварин, і поступово набувають характерної для людини форми.

У нормально розвиненому хребтовому стовпі виділяють два вигини вперед — шийний та поперековий лордози (lordosis) та два назад — грудний та крижовий кіфози (kyphosis). До фізіологічних вигинів відносять також незначний вигин убік — сколіоз (scoliosis), що залежить від більшого розвитку м'язів правої або лівої половини тіла.

Грудна клітка новонародженого стиснута з боків, і тому її сагітальний розмір більший за фронтальний, а ребра лежать майже горизонтально (як у вищих ссавців). Така форма є доказом того, що грудна клітка, властива дорослій людині, формується внаслідок зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне.

Кістки тулуба дорослої людини мають також деякі статеві та індивідуальні особливості. Так, маса окремих хребців жіночого хребтового стовпа менша, поперечні відростки грудних хребців більш нахилені назад, а крижові та куприкові хребці зливаються в одну кістку пізніше. Жіноча грудна клітка коротша та вужча від чоловічої і має більш бочкоподібну форму в зв'язку з тим, що її верхня частина відносно ширша.

До індивідуальних особливостей кісток тулуба слід віднести: неоднакову кількість хребців та ребер; різний ступінь незрощення дуг хребців (особливо поперекових та крижових); розщеплення грудинного кінця деяких ребер; отвори різної форми в грудпні; розщеплення мечоподібного відростка та деякі інші.

Пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) складається з лопатки і ключиці.

Лопатка (scapula; Рис. 1) називається так тому, що своєю формою нагадує плоску, тонку, трикутну лопату. Вона прилягає до задньої стінки грудної клітки на рівні II—VII ребер. Розрізняють реберну та спинну поверхні лопатки, верхній, присередній та бічний краї, а також верхній, нижній та бічний кути.

Більшу частину площі реберної поверхні лопатки займає підлопаткова ямка, від якої починається однойменний м'яз.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Розвиток кісток тулуба, їхні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок