Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Розвиток фізіології

Розвиток фізіології

Назва:
Розвиток фізіології
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
48,49 KB
Завантажень:
261
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
ПЛАН

Вступ

1. Емпіричний період розвитку фізіології

2. Експериментальний період розвитку фізіології

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фізіологія (грецьк. physiologia; від physis - природа і logos - навчання) - одна з найдавніших природних наук. Вона вивчає життєдіяльність цілого організму, його частин, систем, органів і кліток у тісному взаємозв'язку з навколишньою природою.

Історія фізіології містить у собі два періоди: емпіричний і експериментальний, котрий можна підрозділити на два етапи - до Павлова і після нього.

Перші роботи, які можна віднести до фізіології, були виконані ще в стародавності. Однак до XVIII століття фізіологія розвивалася як частина анатомії і медицини.

У 1628 анатом Вільям Гарвей описав роботу серця і циркуляцію крові в організмі, поклавши початок експериментальної фізіології.

1. Емпіричний період розвитку фізіології

Перші уявлення про роботу окремих органів людського тіла почали складатися в далекій давнині і викладені у творах філософів, які дійшли до нас, древнього Сходу, древньої Греції і древнього Рима.

У період класичного середньовіччя, коли панувала церковна схоластика і переслідувалися спроби дослідного пізнання природи, у розвитку природознавства спостерігався застій.

В епоху Відродження анатомо-фізіологічні і природно-наукові дослідження, зроблені А.Везалієм, М.Серветом, Р.Коломбо, І.Фабрицієм, Г.Фаллопієм, Г.Галілеєм, С.Санторіо та іншими, підготували ґрунт для майбутніх відкриттів в області фізіології.

2. Експериментальний період розвитку фізіології

Фізіологія як самостійна наука, заснована на експериментальному методі дослідження, веде свій початок від робіт Вільяма Гарвея (Harvey, William, 1578-1657), що математично розрахував і експериментально обґрунтував теорію кровообігу.

Бурхливий розвиток природничих наук у той період було пов'язано з потребами молодого класу буржуазії, зацікавленого в розвитку промислового виробництва. Встановлені в експерименті закони механіки, за допомогою яких тоді намагалися пояснити всі явища матеріального світу, переносилися на живих істот (ятромеханіка та ятрофізика). Таким чином, фізіологія XVII-XVIII сторіч носила механістичний, метафізичний характер, що для того етапу розвитку науки залишалося явищем прогресивним.

З позицій законів механіки вчені намагалися пояснити роботу рухового апарату, механізм вентиляції легень, функції легенів і т.д. Великою популярністю користувалася концепція тварин-автоматів, яку розвива Рене Декартом (Descartes, Rene, 1596-1650), який поширив принцип механістичного руху і на нервову систему тварин. Він висунув ідею про рефлекс як відображенні від мозку "тваринних духів", що переходять з одного нерва на інший, і в такий спосіб розробив у найпростішому виді рефлекторну дугу. (Термін reflexus, тобто відбитий, ввів у фізіологію чеський учений І.Прохаська, 1749-1820.) Використовуючи закони оптики, Декарт намагався пояснити роботу ока людини. Механістичні погляди Декарта для того часу були прогресивними і вплинули на подальший розвиток природознавства.

Велику роль у розвитку фізіології зіграв швейцарський натураліст, лікар і поет Альбрехт Галлер (Haller, Albrechtvon, 1708-1777). Він намагався усвідомити сутність процесу подиху в легенях, установив три властивості м'язових волокон (пружність, скоротність і подразливість), визначив залежність сили скорочення від величини стимулу і тим самим розвинув уявлення Декарта про рефлекс. Галлер першим помітив, що серце скорочується мимоволі під дією сили, які знаходиться в самому серці.

Видатним досягненням XVIII ст. виявилося відкриття біоелектричних явищ, ("тварини електрики") у 1791 р. італійським анатомом і фізіологом Луїджі Гальвані (Galvani, Luigi Aloisio, 1737-1798), що поклало початок електрофізіології.

До XIX ст. було накопичено досить багато фізіологічних знань. Однак у науці продовжувало панувати метафізичне мислення, що, вичерпавши свою прогресивну роль, на даному етапі розвитку науки приводило до розробки ідеалістичних, наприклад, віталістичних (від лат. vitalis - життєвий) концепцій.

Проти уявлень про особу "життєвій силі" активно виступав один з основоположників експериментальної медицини - французький фізіолог Франсуа Мажанді (Magendie, Francois, 1783-1855). Продовжуючи дослідження І.Прохаськи, він довів роздільне існування чуттєвих (задні корінці) і рухових (передні корінці спинного мозку) нервових волокон (1822), що стверджувало відповідність між структурою і функцією (закон Белла-Мажанді).

Серед основоположників фізіології й експериментальної медицини видатне місце займає німецький натураліст Іоганнес Мюллер (Muller, Johannes Peter, 1801-1858), член Прусської (1834) і іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук. Йому належать фундаментальні дослідження і відкриття в області фізіології, патологічної анатомії, ембріології. У 1833 р. він сформулював основні положення рефлекторної теорії; які знайшли подальший розвиток у працях І.М.Сєченова та І.П.Павлова.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Розвиток фізіології

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок