Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Сап (Malleus)

Сап (Malleus)

Назва:
Сап (Malleus)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,68 KB
Завантажень:
64
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Сап (син.: хвороба однокопитних) — гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, спричиняється сапною паличкою, з переважно контактним механізмом зараження, перебігає у гострій і хронічній формі з утворенням специфічних гранульом, характеризується гарячкою, септикопіємією, ураженням шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів.

Історичні дані. Вперше зараження сапом людини від коня описав в 1783 р. Oskandes. Збудника хвороби в 1881 р. виявив і описав румунський вчений V. Babes при дослідженні гною і зрізів із виразки хворого на сап, а в 1883 р. М. П. Васильєв виявив збудника в крові хворого. У 1891 р. російські ветеринарні лікарі К. І. Гельман і О. І. Кальпінг розробили діагностику сапу методом малеїнових проб.

Етіологія. Збудник сапу — Pseudomonas mallei — належить до роду Corynebacterium, родини Brucellaceae. Це грамнегативна тонка паличка 2—4 мкм завдовжки, 0,5—1 мкм завширшки, спор і капсул не утворює, джгутиків не має, містить ендотоксин. Шлунковий сік протягом 15—20 хв згубно діє на збудника. Відносно стійкий щодо факторів зовнішнього середовища, від дії прямого сонячного випромінювання швидко гине, у воді може зберігатись протягом місяця і більше, добріє витримує низькі температури. При нагріванні до температури 56 °С гине через 10 хв, при 80 °С — через 5 хв, при кип'ятінні — миттю. Від дії 3—5 % розчину лугу, 5— 10 % розчину хлорного вапна, 2 % розчину формаліну гине протягом короткого часу.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі коні, рідше віслюки, мули. Велика рогата худоба в природних умовах на сап не хворіє. У 10% випадків у коней хвороба перебігає гостро і закінчується летально протягом 2—3 місяців. Частіше хвороба в тварин має хронічний перебіг. Шлях передачі найчастіше контактний, внаслідок попадання гною або слизу від хворої тварини на ушкоджену шкіру або слизову оболонку. Можливе зараження аліментарним шляхом через інфіковану воду та, рідше, аерогенно в лабораторних умовах. Хворіють звичайно конюхи, їздові, ветеринарні та зоотехнічні працівники, ковалі, у яких зараження має професійний характер. Зараження від людини спостерігається рідко. Сприйнятливість людей до сапу дуже висока. Описані сімейні зараження сапом від хворих людей.

Імунітет мало напружений і нетривалий. Можливі повторні випадки захворювання.

У нашій країні траплялись окремі випадки цієї інфекції серед коней, що не являє загрози, однак існує небезпека завезення інфекції з-за кордону.

Патогенез і патоморфологія. Збудник сапу проникає в організм через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа, дихальних шляхів, рідше— через травний канал. Бактерії з лімфою і кров'ю розносяться в організмі з утворенням у різних органах і тканинах гранульом, які складаються з епітеліоїдних клітин і нейтрофілів. Процес набуває, характеру септикопіємії. Утворюються дрібні абсцеси в легенях, розвивається зливна абсцедуюча пневмонія, гнійний остеомієліт, артрит, з'являються пустульозний висип і виразки на шкірі та слизових оболонках, абсцеси в м'язах. Виявляються множинні дрібні абсцеси в печінці, селезінці, Іноді — в нирках, яєчниках. У деяких випадках запалення набуває геморагічно-гнійного характеру. Якщо перебіг сапу хронічний, переважають проліферативні процеси, утворюються абсцеси у внутрішніх органах, виникають пневмосклероз, поліартрит, бронхоектази, можливий, розвиток гнійного менінгіту, тромбозу мозкових пазух.

Клініка. Інкубаційний період при гострій формі сапу триває 2—6 днів, рідше — до 2—3 тижнів. Хвороба починається гостро. Температура тіла з ознобом підвищується до 38—40 °С. Температурна крива септичного характеру з великими добовими коливаннями. Хворі скаржаться на головний біль, болючість м'язів і суглобів. У ділянці вхідних воріт інфекції утворюється папула, оточена зоною почервоніння. Згодом папула перетворюється на геморагічну пустулу, а за 2—3 дні у виразку з підритими краями та «сальним» дном. Нерідко розвивається регіонарний лімфаденіт, лімфангіт. На 4—8-й день температура тіла знову підвищується, на шкірі слизової оболонки носа, порожнини рота, кон'юнктиві з'являються, множинні папули з наступним їх перетворенням у геморагічні пухирці, пустули, виразки. З носа - виділяється, слизово-гнійна або сукровична (геморагічна) рідина. Утворюються абсцеси в м'язах (особливо литкових), нориці з виділенням зеленуватого тягучого гною, розвиваються гнійні артрити. У разі ураження легень з'яв-ляються біль в грудній клітці, кашель з виділенням слизово-кров'янистого або гнійного харкотиння, ціаноз губ, задишка. Розвивається зливна плевропневмонія. Тони серця глухі, тахікардія, артеріальний тиск знижується, можливий розвиток колапсу. Селезінка помітно збільшується, печінка збільшується не завжди. З боку крові виявляється нейтрофільний лейкоцитоз, HIDE збільшена. Через 1—4 тижні настає смерть.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Сап (Malleus)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок