Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Сучасні погляди на лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

Сучасні погляди на лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

Назва:
Сучасні погляди на лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,03 KB
Завантажень:
57
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Відкриття мікроорганізмів Helicolacter pylori (Н.р.) і встановлення їх ролі в розвитку виразкової хвороби (ВХ) і виникнення її рецидивів привели до докорінної зміни наших поглядів на патогенез ВХ і підходів лікування хворих [9.15].

По даних мультицентричних досліджень в різних країнах, з персистуванням Н.р. зв’язано приблизно 100% виразок дванадцятипалої кишки (ДПК) і більше 80% виразок шлунку, а хелікобактеріоз більшістю авторів визначається однією з самих розповсюджених інфекцій людини з відомих на сьогоднішній день [6.12].

Антихелікобактерна терапія є стандартом лікування хронічних гастритів і ВХ, асоційованих з Н.р. [8.17]. Вибір препаратів для ерадикації є невеликий. Це не найдені комбінації антихелікобактерних препаратів, що приводять до 100% еродикації Н.р., хоча описано близько 60, а принципи їх поєднання продовжують уточнюватися [1.2.7].

У 1996-97 рр. були рекомендовані стандартні схеми актихелікобактерної терапії, що прийняті Європейським Маастрихтським консенсусом, Американською Інтернаціональною конференцією фонду здоров’я, Азіатським консенсусом [5].

Основні принципи лікування Н.р. – інфекції як основної причини виникнення і розвитку пептичних виразок для країн Євросоюзу на сьогоднішній день – це Маастрихтський консенсус 2 – 2000. У даний час усі без винятку посібники з гастроентерології у світі в лікуванні ВХ виділять 2 основні стратегії:

1. Терапія шляхом ерадикації Н.pylori;

2. Терапія шляхом пригнічення кислотної секреції (при Н.р. – негативних виразках у випадках невдалої ерадикації Н.р.)

А також :

1. Лікування засобами, діючими локально, і простогландинами (рідше застосовується).

2. Хірургічне лікування (тільки в ускладнених випадках, при патологічній гіперсекреції).

Інші методи лікування ВХ: ендоскопічні, рефлексотерапія, ЯМРТ та інші немедикаментозні способи терапії представляють історичний інтерес.

Підсумковий документ Маастирихтської конференції 2000 року встановлює на перше місце серед показів до антихелікобактерної терапії ВХ, особливо відмічено, що її використання при цьому захворюванні будується на очевидних наукових фактах. Крім того, не виключається можливість невдачі, навіть у провідних клініках Європи відзначається 8-10% невдалих результатів [16].

Терапія першої лінії інгібітор протонної помпи (ІПП) (чи блокатор Н2 – гістомінових рецепторів), вісмута нітрат в стандартній дозі 2 рази на день + кларитроміцин 500 мг 2 рази на день + амоксицилін 1000 мг. 2 рази на день чи метронідозол 500 мг 2 рази на день – призначається мінімум на 7 днів.

Терапія другої лінії: ІПП в стандартній дозі 2 рази на день + віслута субсаліцилат (Де-нол) 120 мг. 4 рази на день + метронідозол 500 мг. 3 рази на день + тетрациклін 500 мг. 4 рази на день – призначається мінімум на 7 днів.

У випадку відсутності успіху другого курсу лікування подальша тактика визначається індивідуально в кожному окремому випадку [10].

Другий Маастрихтський документ підкреслює, що при неускладненій ВХ дванадцятипалої кишки немає необхідності продовжувати антисекреторну терапію після проведеного курсу ерадикаційної терапії.

При Н.р. – негативних виразках основним методом лікування є застосування могутніх кислотознижуючих препаратів ВПП чи Н2 – гістоміноблокаторів. Вдалий підбір актисекреторного препарату, що дозволяє підтримувати рh у просвіті шлунка вище 3,0 протягом 18 год. на добу, забезпечує рубцювання виразок ДПК протягом 4-х тижнів майже у 100% хворих.

Блокатори Н2 – гістомінових рецепторів не входять в схеми антихелікобактерної терапії, хоча активно використовуються в лікуванні ВХ. Фамотидин – блокатор ІІІ покоління при стандартній дозі зменшують секрецію НСl лише на 70-75%. Побічні ефекти даних препаратів мінімальні і не перевищує 0,4%; зв’язане з дією на Н2-гістамінові рецептори не тільки шлунку, а й підшлункової залози, м’язів сечового міхура, бронхів, нейронів головного мозку, великих і малих судин [14]. Внаслідок проникнення препаратів через гематоенцифалічний бар’єр а 2-3,5% випадків спостерігається головокружіння, сонливість, головний біль, стомлюваність, загальна слабкість, можливі реакції гіперчутливості, що включають лихоманку, висип, артралгію, анафілаксію [13].

Деякі автори вважають, що блокатори Н2 – рецепторів гістаміну зменшують кількість Т-хелперів, але збільшують вміст IgG в крові. Однак це ще не достатньо вивчено.

Антисекторні препарати є суттєвим компонентом сучасних методів патогенетичного лікування ВХ: пріоритетність препаратів з групи ІПП визначається механізмом їхньої антисекреторної дії (взаємодія з ферментами стінки парієтальних клітин - Н+ /К+ - АТФ –азою шлунка із специфічною блокадою перенесення іонів водню в просвіт залози), що забезпечує надійний антисекреторний ефект [3.19].

Лікарські засоби даного класу відрізняються як сильними актисекреторними ефектами, так і його стійкістю напротязі доби. Крім того, в залежності від вживаної дози вони діють як на базальну, так і на стимульовану секрецію соляної кислоти.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Сучасні погляди на лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок