Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Сучасне уявлення про роль альдостерону в патогенезі серцевої недостатності

Сучасне уявлення про роль альдостерону в патогенезі серцевої недостатності

Назва:
Сучасне уявлення про роль альдостерону в патогенезі серцевої недостатності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,22 KB
Завантажень:
28
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
До цього часу медикаментозне лікування хронічної серцевої недостатності продовжує розвиватися на підставі нейрогуморальної концепції, яка домінує вже понад 20 років і є основою для розробки нових засобів лікування цієї серцево-судинної патології. Початок розвитку нейрогуморальної концепції припадає на початок 80-х років, коли було показано, що прогресування ХСН асоціюється, по-перше, з підвищенням рівня в крові компонентів ренін-ангіотензинової системи, зокрема ангіотензину-II, по-друге, симпатоадреналової системи і, по-третє, альдостерону.

Якщо звернутися до історії, то раніше здавалося, що застосування інгібіторів АПФ дозволить досягнути максимальної блокади нейрогуморальної системи. Але згодом, завдяки проведеним багаточисельним дослідженням, було з’ясовано значення активації окремих компонентів РААС при різних стадіях дисфункції міокарда і ХСН, зокрема на тканинному рівні, доведена наявність певних обмежень терапії інгібіторами АПФ щодо блокади ефектів ангіотензину-II і альдостерону. Було виявлено, що при тривалому застосуванні цих препаратів відбувається активація альтернативних шляхів синтезу ангіотензину-II і альдостерону. По суті, у цьому випадку проявляється «ефект гідри» (J. Cleland). Адже складові нейрогуморальної системи у хворих з ХСН тісно пов’язані між собою, тому при блокаді одного з патогенетичних факторів ХСН обов’язково з’являються чи активуються кілька інших. Не дивно, що жоден новий препарат не здатний зупинити всі можливі шляхи прогресування ХСН, кардинально збільшити тривалість життя хворих та зменшити кількість декомпенсацій.

— Але досягнення медикаментозної терапії ХСН очевидні, і її можливості не вичерпані. Тому, напевно, пошук нових мішеней для блокади нейрогуморальної системи залишається найбільш перспективним напрямком медикаментозної терапії ХСН?

— Так, звичайно. Останнім часом перелік медикаментозних засобів поліпшення прогнозу хворих з ХСН, у якому раніше були лише інгібітори АПФ, поповнився двома новими групами — b-адреноблокаторами та антагоністами альдостерону. Необхідно зазначити, що в Україні використовують лише один препарат з групи антагоністів альдостерону — спіронолактон (Верошпірон). У великих рандомізованих дослідженнях було доведено незалежний сприятливий вплив b-адреноблокаторів та антагоністів альдостерону на виживання на фоні базисної терапії інгібіторами АПФ. Щоправда, принципи доказової медицини вимагають перевірки здатності спіронолактону поліпшувати прогноз виживання хворих, які отримують не лише інгібітори АПФ, а й b-адреноблокатори, і навпаки, ефекту b-блокаторів у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ і спіронолактон.

— Олегу Йосиповичу, ви вже дещо торкнулися паралелі прогресування хронічної серцевої недостатності та підвищення рівня в крові компонентів ренiн-ангіотензинової, симпатоадреналової систем і альдостерону, яка була закладена в основу нейрогуморальної концепції. Якими є механізми зростання вмісту альдостерону при ХСН?

— Альдостерон, найпотужніший з усіх відомих мінералокортикоїдних гормонів в організмі людини, який має вагоме значення у патогенезі ХСН і є одним з маркерів її тяжкості. Активація РААС і ангіотензину-ІІ, провідний, хоча і не єдиний фактор збільшення синтезу альдостерону у хворих з ХСН. Утворенню альдостерону також сприяє гіпоксія тканин, яка формується внаслідок зниження серцевого викиду, є потужним стресовим фактором та активізує, у свою чергу, стероїдогенез у наднирниках. При зменшенні хвилинного об’єму кровообігу і об’єму циркулюючої крові подразнюються об’ємні та осмотичні рецептори серця і судин, що стимулює секрецію альдостерону. Підвищення центрального венозного тиску подразнення барорецепторів правого передсердя і порожнистих вен також може сприяти утворенню альдостерону з переходом внутрішньосудинного Na+ і води у міжклітинний простір. Істотне зменшення серцевого викиду, об’єму циркулюючої крові і внутрішньосудинного об’єму рідини супроводжується гіперсекрецією альдостерону. Важливим фактором зростання вмісту альдостерону у хворих з ХСН є також функціональний стан печінки. Порушення функції печінки при застійній ХСН зумовлює сповільнення метаболізму альдостерону. Відтак його концентрація у плазмі крові збільшується в 3-4 рази. Отже, вторинний гіперальдостеронізм при ХСН зумовлений не лише збільшенням секреції, а й порушеннями інактивації гормону.

— Які ефекти альдостерону та його антагоністів відомі сьогодні?

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Сучасне уявлення про роль альдостерону в патогенезі серцевої недостатності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок