Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Шляхи інтеграції медичних університетів у систему медичної освіти країн заходу

Шляхи інтеграції медичних університетів у систему медичної освіти країн заходу

Назва:
Шляхи інтеграції медичних університетів у систему медичної освіти країн заходу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
39,38 KB
Завантажень:
46
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Міністерство освіти і науки України працює над програмою реформування системи вищої освіти в Україні з метою її інтеграції в найближчі роки в систему вищої освіти країн Західної Європи. Безсумнівно, це твердження стосується й системи підготовки лікарів у наших медичних Університетах.

З метою розробки конкретних заходів для досягнення цієї мети нам видається за необхідне перш за все схематично проаналізувати двохсотрічну діяльність медичних Університетів в Україні, підкреслити позитивні й негативні сторони їх діяльності в умовах різних соціальних устроїв, і на цій основі розробити пропозиції щодо принципових змін у сьогоднішній системі підготовки лікаря, що необхідні для того, щоб стати на шлях інтеграції в систему Європейських медичних факультетів.

Виходячи з цього завдання, насамперед слід зазначити, що в перші 60-80 років існування медичних факультетів в системі вищої освіти на Україні, тобто в дорадянські часи, підготовка лікарів на медичних факультетах університетів переважно відповідала головним напрямам системи навчання в Європейських медичних факультетах. Це стосується не лише терміну навчання, структури кафедр, але і головного принципу формування фахівців вищої кваліфікації в Університетах. Насамперед, вважаємо за доцільне охарактеризувати принципи педагогічної діяльності клінічних, точніше – хірургічних кафедр, починаючи з перших років існування Університетів в Україні. Згадаймо, що у 1864 р. в Російській імперії була остаточно впорядкована структура кафедр хірургічного профілю. З того часу протягом багатьох років цей розподіл вважався найбільш раціональним та доцільним. Так воно і було, бо три роки вивчення хірургії і три кафедри даного профілю (при п'ятирічному терміні навчання, до перших років після закінчення Вітчизняної війни) давали можливість вивчати загальну хірургію на ІІІ курсі, факультетську – на ІV і шпитальну – на V. До речі, це стосувалося також і вивчення внутрішніх хвороб, а на педіатричному факультеті – вивчення дитячих хвороб. Однак ми вважаємо для себе можливим аналізувати діяльність лише кафедр хірургічного профілю. Більшість професорів-клініцистів Європейських Університетів вважали цей принцип найраціональнішим. Чим це мотивувалося? Досить обмежена, порівняно з теперішнім часом, кількість нозологічних форм хірургічного профілю давала можливість одні й ті самі хірургічні захворювання вивчати на різних кафедрах з дещо відмінних позицій.На кафедрі загальної хірургії на третьому курсі у навчальному процесі використовувалися щойно набуті студентами знання з мікробіології, патологічної фізіології, патологічної анатомії, біохімії з метою кращого розуміння загальних розділів, на яких базується вчення про хірургічну інфекцію, про природу місцевого і загального запалення, роль імунних змін в організмі в боротьбі з запальними процесами, про антисептику, особливості регенерації тканин, інтенсивну терапію, про вплив і значимість переливання фракцій крові, білкових і небілкових кровозамінників, знеболювання операцій, пересадки тканин та органів і багато інших розділів.

За останнє півсторіччя на кафедрах загальної хірургії незрівнянно розширилося коло педагогічних обов'язків, але на сьогодні, як і раніше, вони виконують функції пропедевтичної хірургічної кафедри; їх існування як самостійної кафедри максимальною мірою забезпечує підготовку майбутнього лікаря до клінічної діяльності, до ясного розуміння суті захворювань, їх клінічного перебігу і найбільш раціональних можливостей лікування.На четвертому курсі, на кафедрі факультетської хірургії студентам пропонувалися класичні форми хірургічних захворювань із вивченням діагностики і лікування їх типового перебігу. Ця кафедра майже в усіх українських Університетах була найавторитетнішою, академічною. Розташовувалася вона з перших років заснування разом з відповідною клінікою, як правило, в приміщенні факультету, тому і мала відповідну назву. На кафедрі шпитальної хірургії, яка частіше, особливо в перші роки існування Університетів розміщувалася на базі хірургічного відділення військового шпиталю, ті самі нозологічні форми вивчалися вже більш клінічно підготованими студентами. Тому хірургічні захворювання вивчалися на цій кафедрі з урахуванням варіантів їх клінічного перебігу та на фоні різноманітних супутніх патологій.

Вітчизняна вища школа пишалася такою чіткою, методично обґрунтованою структурою кафедр, і багато хто з відомих вчених за кордоном також визнавав її оригінальною, гідною запозичення. Проте консерватизм керівників західних вузів не дозволив свого часу поширити нашу систему в іноземних вузах. Там засновувалася одна кафедра хірургії, де студенти вчилися послідовно в різних хірургічних клініках на третьому, четвертому і п'ятому курсах.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Шляхи інтеграції медичних університетів у систему медичної освіти країн заходу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок