Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Холера (cholera)

Холера (cholera)

Назва:
Холера (cholera)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
42,12 KB
Завантажень:
316
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Холера (син.: холера азіатська, холера Ель-Тор) — гостра, особливо небезпечна інфекційна хвороба, що спричиняється холерними вібріонами, має фекально-оральний механізм зараження, характеризується епідемічним поширенням та клінічною картиною тяжкого гастроентериту з різким зневодненням організму, розладами гемодинаміки.

Історичні дані. Холера належить до найдавніших хвороб людини. Назва її, як вважають, походить від грец. cholera — жолоб, ринва. В історії холери умовно виділяють чотири періоди. Перший період поширення холери тривав від стародавніх часів до 1817 р. Саме в ті часи холера була ендемічною хворобою для країн Південно-Східної Азії, розташованих у басейні рік Ганг і Брахмапутра. Є всі підстави вважати епідемічним первинним осередком холери Індію. У 1817 р. холера поширилась за межі Індії, на Філіппіни, в Китай, Японію, регіони Північної та Східної Африки, а пізніше через південні райони Росії, Закавказзя в країни Європи, зокрема на територію сучасної України. Протягом другого періоду в історії холери (1817—1926 pp.) спостерігалось шість спустошливих пандемій холери (1817—1823, 1826—1837, 1846—1862, 1864—1875, 1883—1896, 1902—1925 pp.).

Вперше холерний вібріон, як імовірний збудник хвороби, був описаний у 1849 p. Pouchet, в 1853 р. Расіпі і в 1874 р. Е. Недзведським, Проте лише в 1883 р. на початку п'ятої пандемії R. Koch виділив холерного вібріона в чистій культурі і описав його властивості. У 1906 p. F. GotSchlich на карантинній станції Ель-Тор виділив інший біологічний варіант вібріона, який відрізнявся від «класичного» здатністю гемолізувати еритроцити барана. Цей вібріон був відомий і раніше як збудник холероподібних хвороб, але його не визнавали за збудника -холери.

У третьому періоді історії холери (1926—1960 pp.) вона .знову спостерігалась в ендемічних регіонах Південно-Східної Азії (Індія, Пакистан, Бангладеш)

У 1937—І939 pp. на острові Целебес (Сулавесі) в Індонезії виник спалах «холероподібної» хвороби з високою (70 %) летальністю, яка була спричинена вібріоном Ель-Тор. З 1961 р. ця хвороба поширилася на інші країни.

З 1961 р. розпочався четвертий період поширення холери (сьома пандемія), який продовжується і досі. Рішенням ВООЗ (1962) вібріон Ель-Тор офіційно визнаний як збудник холери. Сьома пандемія холери, спричинена саме цим збудником, характеризується деякими клініко-епідеміологічними особливостями. У 70—80-і роки пандемія досягла країн Європи (в тому числі спостерігалась на півдні України) та Африки. Починаючи з 1970 р. холера щорічно реєструвалася у 30—40 країнах світу. За неповними даними ВООЗ, за період з 1961 по 1984 pp. у світі на холеру перехворіли 1,5 млн. чоловік. Більша частина всіх випадків холери припадала на країни Африки, де її окремих регіонах сформувалися стійкі ендемічні осередки. Останнім часом захворюваність на холеру залишається досить високою. Особливо небезпечна епідемічна ситуація склалася на початку 90-х років у країнах Латинської Америки. У ці ж роки холера реєструвалась в Індії, Австралії, США, Англії, Франції, Іспанії, Румунії, Україні. Насторожує те, що поряд з холерою Ель-Тор стали частіше реєструватися випадки хвороби, спричиненої класичним біоваром холерного вібріона.

Етіологія. Збудниками холери є біовари Vibrio cholerae: Vibrio choleare asiaticae та Vibrio El-Tor зроду Vibrio, родини Vibrionaceae.

Холерні вібріони мають форму зігнутої палички-коми 1,5—3 мкм

завдовжки, 0,2—0,3 мкм завтовшки; дуже рухливі, монотрихи, не утворюють спор і капсул, грамнегативні. Добре ростуть на простих лужних середовищах при температурі від 10 до 40 °С. На щільних живильних середовищах утворюють прозорі, що мають блакитний відтінок, опуклі, дисковидні колонії. Холерні вібріони по-різному ферментують дисахариди. За властивістю ферментувати сахарозу, арабінозу, манозу Хейберг поділив усі вібріони на 8 хемоварів, холерні вібріони належать до 1-го хемовару: сахароза ( + ), арабіно-за (—), маноза ( + ).

Холерні вібріони здатні продукувати термостабільний ендотоксин, термолабільний екзотоксин (холероген) з сильною ентеротоксичною дією, а також фібринолізин, гіалуронідазу, колагеназу, нейрамінідазу та інші ферменти.

Збудники холери мають типоспецифічний термостабільний О-антиген і груповий термолабільний Н-антиген (джгутиковий). За О-антигеном холерні вібріони поділяють на 3 серологічні типи: Огава, Інаба і Гікошима. За відношенням до холерних фагів вібріони поділяють на 5 основних фаготипів: А, В, С, D, Е.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Холера (cholera)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок