Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Хвороби бешиха та гідраденіт

Хвороби бешиха та гідраденіт

Назва:
Хвороби бешиха та гідраденіт
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
23,54 KB
Завантажень:
116
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
БЕШИХА

Бешиха (erysipelas) — це гостре прогресуюче запалення власне шкіри або слизових оболонок із залученням у процес лімфатичних судин. Спричинюється частіше стрептококом групи А, який через пошкоджену шкіру або слизову оболонку (рани, садна, тріщини) проникає у лімфатичну систему шкіри, де розмножується. Частіше бешиха буває на нижніх кінцівках та обличчі, хоча може уражати й інші ділянки тіла. Належить до контагіозних захворювань. Виникненню інфекції сприяють підвищена вірулентність мікробів і зниження реактивності організму.

Бешиха може ускладнювати перебіг інших гнійних процесів — гнійної рани, флегмони, абсцесу.

Проникнення мікробів у шкіру зумовлює розширення кровоносних і лімфатичних судин. Починається серозно-геморагічне запалення. Ексудат, який утворюється, відшаровує епідерміс, з'являються пухирі. У разі проникнення мікробів у підшкірну основу виникає її запалення (флегмона). Уразі стиснення ексудатом шкірних судин або їх тромбозу розвивається некроз шкіри.

Залежно від описаних патологоана-томічних змін клінічне розрізняють кілька форм бешихи: еритематозну, бульозну, флегмонозну, гангренозну.

Найлегший перебіг має еритематоз-на форма (erysipelas erythematosa). Характеризується вона раптовим початком. З'являється локальне яскраве почервоніння шкіри або слизових оболонок з нерівними чіткими краями (вид географічної карти). Місцева температура підвищена. Шкіра дещо набрякла. Температура тіла становить 38—39 °С. Пульс частий, 100—120 за 1 хв. Головний біль, запаморочення, загальна слабкість, іноді нудота, блювання, озноб. У ділянці почервоніння хворий відчуває жар, печіння, напруження і пекучий біль.

За прогресування процесу еритема-тозна форма бешихи переходить у бу-льозну (erysipelas bullosa), для якої характерна поява пухирів, наповнених серозною рідиною. Згодом пухирі розриваються і на їх місці утворюються жовті щільні кірки. Загальний стан хворого погіршується.

При флегмонозній формі бешихи (erysipelas phlegmonosa) у підшкірній основі розвиваються серозно-гнійне запалення, виражений набряк тканин. Загальний стан хворого дуже тяжкий, з проявами інтоксикації (висока температура тіла, тахікардія, сухий язик, нудота, блювання, потьмарення свідомості, марення).

При гангренозній формі (erysipelas gangrenosa) уражена ділянка шкіри мертвіє, набуває темно-бурого або навіть чорного забарвлення. Флегмонозна і гангренозна форми бешихи рідко уражують шкіру обличчя.

Залежно від поширення і перебігу розрізняють: повзучу бешиху, за якої процес поступово охоплює все нові ділянки; мігруючу, яка уражує різні ділянки тіла; рецидивуючу, що часто повторюється. У рецидивах бешихи важливу роль відіграє алергічний чинник, у основі якого лежить сенсибілізація організму.

Часті рецидиви бешихи на одній ділянці зумовлюють облітерацію стінок лімфатичних судин, що призводить до порушення лімфовідтоку, ущільнення підшкірної основи і розвитку слоновості. Причиною рецидивів є й те, що бешиха не залишає по собі імунітету.

Ускладнення бешихи залежать від розташування патологічного процесу. У разі локалізації на обличчі і волосяній частині голови може розвинутися вторинний менінгіт. Бешихове запалення кінцівок ускладнюється флебітом і тромбофлебітом. Бешиха може спричинити метастатичні ураження слизових сумок, сухожилкових піхв, суглобів, м'язів.

Лікування хворих на бешиху проводять у стаціонарних умовах (краще в ізольованих палатах). Місцеве з метою зменшення болю накладають мазьові осмотично активні пов'язки на водорозчинній основі. Добрі наслідки дає опромінення уражених ділянок кварцом в еритемних або суберитемних дозах. Для запобігання поширенню інфекції призначають спокій (за локалізації на обличчі — обмеження розмов, харчування рідкими стравами) загальнозмщ-нювальну, висококалорійну, вітамінізовану дієту. Застосовують антибіотики (препарати групи пеніциліну), сульфаніламідні препарати (сульфадимезин, сульфадиметоксин). У разі рецидивуючої форми бешихи стимулюють неспецифічний імунітет (переливання лейкоцитарної маси, крові, введення левамізолу, тактивіну та ін.), проводять пряму ендолімфатичну терапію, що дає можливість створити високі концент-рації антибіотиків не лише в лімфатичній системі, а й у гнійному осередку та сусідніх тканинах.

При бульозній формі бешихи розкривають пухирі, після чого накладають мазеві пов'язки (синтоміцинова емульсія, стрептоцидна суспензія, тет-рациклінова мазь).

Флегмонозна форма бешихи, як і гангренозна, вимагають оперативного лікування (розтин гнояків, дренування, вирізування некротизованих тканин). Після бешихи організм стає чутливим (сенсибілізованим) до інфекції. Цим і пояснюється те, що бешиха часто рецидивує. Причиною повторного захворювання у сенсибілізованих хворих є наявність в організмі осередку хронічної стрептококової інфекції (карієс, хронічний тонзиліті ін.).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Хвороби бешиха та гідраденіт

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок