Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Хвороба Сімондса, синдром Шиєна

Хвороба Сімондса, синдром Шиєна

Назва:
Хвороба Сімондса, синдром Шиєна
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,42 KB
Завантажень:
68
Оцінка:
 
поточна оцінка 0.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Визначення. Синдром Шиєна — захворювання, розвиток якого зумовлений деструктивними змінами в аденогіпофізі, в результаті чого настає зниження секреції всіх гіпофізарних гормонів. Зустрічається частіше у жінок віком 30-40 років. Захворювання описане Сімондсом (1914) і Шиєном (1939).

Етіологія і патогенез. Некроз гіпофіза настає внаслідок довготривалого спазму його артерій при значних кровотечах під час пологів, абортів, а також після пологового сепсису та інших кровотечах. Може виникати після травми мозку з крововиливом в гіпофіз, при інфекціях (грип, менінгіт).

Спостерігається послідовне порушення функції аденогіпофізу — зниження продукції гонадотропного, тиреотропного і адренокортикотропного гормонів.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на наростаючу слабість, апатію, прогресуюче схуднення, відсутність апетиту аж до відрази до їди, сонливість, зниження статевого потягу та потенції, розлади менструального циклу. Знижується опірність організму. Пізніше настає різке виснаження, передчасне старіння. Шкіра суха, атрофічна, бліда або землистого відтінку. Волосся рідке, в пахвинних ділянках та на лобку відсутнє. Нижня щелепа атрофується. Відмічається карієс і випадіння зубів.

Внутрішні органи зменшені в розмірах. Відмічається глухість тонів серця, схильність до брадикардії, може бути колапс при невеликому фізичному навантаженні. На ЕКГ — низький вольтаж зубців. Знижена шлункова і панкреатична секреція (нудота, блювота, пронос), спостерігається парез і атонія кишечника.

Нервово-психічна сфера — в'ялість, тяжка апатія, зниженняпам'яті, депресія, сонливість. В різних стадіях - симптоми, які нагадують шизофренію.

Найбільш характерні зміни розвиваються з боку ендокринної системи. Спочатку знижується функція статевих залоз (зникнення вторинних статевих ознак, порушення менструального циклу, імпотенція, гіпоплазія статевого апарату), пізніше щитовидної залози (сухість шкіри, брадикардія, закрепи) і накінець кори наднирників (адинамія, артеріальна гіпотонія, анорексія, гіпоглікемія). Якщо переважають симптоми недостат-ності щитоподібної залози, відмічається пастозність, а деколи — набрякання обличчя і кінцівок. Психічні зміни пов'язані з гіпотиреозом (апатія, депресія). Інколи може роз-виватись гіпофізарна кома при застосуванні наркотиків, барбітуратів, психічних і фізичних травмах. Гіпопітуїтарний криз — загальмованість, відраза до їжі, диспептичні розлади, порушення психіки.

Діагностика. Низький рівень гормонів — АКТГ, ТТГ, ФСГ, ЛГ, СТГ. Знижений вміст в крові натрію і хлору, схильність до гіпоглікемії, гіперхолестеринемії. Добове виділення з сечею 17-КС, гонадотропінів, естрогенів знижене. Основний обмін знижений.

При рентгендослідженні — остеопороз кісток, зокрема спинки турецького сідла.

Диференціальний діагноз. Проводиться, в першу чергу, із захворюваннями, які

дають кахексію і зниження функції статевих залоз.

Неврогенна анорексія -- виникає переважно удівчат 15-16 років, хоча може бути і в молодих жінок. За неврогенну анорексію свідчать дані анамнезу (тяжкі психічні травми, конфліктні ситуації), невідповідність між виснаженням і загальним задовільним станом, відсутність випадіння волосся, інволюції статевих залоз.

Первинна наднирникова недостатність — відсутній гіпотиреоз, від'ємна проба з АКТГ — введення АКТГ не дає збільшення кортизолу в крові, типова пігментація шкіри.

Первинна недостатність яєчників — має значення анамнез (відсутність кровотеч і сепсису при пологах), гіпоплазія статевих органів при нормальній функції щитовидної залози і наднирників.

Захворювання, що призводять до виснаження — рак, туберкульоз, хроніосепсис. Тут має значення анамнез, клінічна картина, дані лабораторних і інструментальних досліджень.

Прогноз. При правильному лікуванні тривалість життя продовжується на багато років. При розгорнутій комі летальність становить 25%. Більшість хворих з гіпоталамо-гіпофізарною кахексією непрацездатні (інваліди І і ІІ груп).

Лікування. Лікування гіпопітуїтаризму проводиться з врахуванням причин, які викликали це захворювання. При пухлинах — хірургічне втручання, променева терапія. При запальних процесах — розсмоктуюча і дегідратуюча терапія, при туберкульозі — специфічна терапія.

При виражених формах захворювання, незалежно від його причини, починають введення гормонів периферійннх залоз внутрішньої секреції (наднирників, щитовидної залози, статевих залоз), а потім призначають гіпофізарні гормони (АКТГ, ТТГ, гонадотропіни - ФСГ і ЛГ).

Якщо лікування гормонами гіпофіза ефективне, його періодично повторюють. АКТГ вводять дом'язово по 20-80 од за добу, хоріонічний гонадотропін по 500-1000 од дом'язово 2 рази на тиждень. Кортизон дають по 25 мг на день.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Хвороба Сімондса, синдром Шиєна

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок