Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

Назва:
Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,32 KB
Завантажень:
77
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах


Хронічний перебіг гепатитів В і С супроводжується імунопатологічними змінами в організмі, а саме: недостатністю Т-ланки імунітету, неефективністю специфічного антитілоутворення і депресією макрофагальної ланки захисту, що призводить до персистенції вірусу і пролонгації запального процесу в печінці. До несприятливих наслідків вірусних гепатитів відноситься дисбіоз кишківника, що зумовлює дефіцит облігатних мікроорганізмів і зростання мікробної контамінації товстої кишки [2].
Мікрофлора кишківника бере активну участь у формуванні імунно-біологічних реакцій організму — бактеріальні модуліни біфідо- і лактобактерій стимулюють синтез імуноглобулінів, інтерферонів, цитокінів, дозрівання макрофагально-гістіоцитарної системи, збільшують кількість комплементу, підвищують активність лізоциму, є учасниками метаболізму холестерину та жовчних кислот. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє й поглиблює їх метаболічні і структурні зміни [1].
Ось чому перспективним у хворих на вірусні гепатити є застосування ентеросорбенту Ентеросгель, що селективно впливає на токсини з молекулами малих та середніх розмірів, має гепатопротекторні та антиоксидантні властивості, опосередкований імуномодулюючий ефект, здатність до вибіркової адсорбції патогенної мікрофлори [3, 4].
Метою дослідження було вивчення ефективності застосування ентеросорбенту Ентеросгель в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічними вірусними гепатитами В і С, особливо з супутнім дисбіозом кишківника.
Матеріали і методи
Обстежено 64 пацієнти віком від 16 до 45 років, хворі на хронічні вірусні гепатити. Хронічний гепатит В (ХГВ) був у 30 з них, хронічний гепатит С (ХГС) — у 34. Усі хворі були поділені на 2 групи:
І група (основна) — включала 33 пацієнти (14 з ХГВ, 19 з ХГС), отримували базисне лікування зі включенням препарату Ентеросгель;
ІІ група (контрольна) — 31 хворий (16 з ХГВ, 15 з ХГС), отримували тільки базисну терапію. Ентеросгель призначали по 1 столовій ложці (15 г) 3 рази на день протягом 3 тижнів. Клініко-лабораторні показники оцінювали до початку лікування та на 20-й день терапії, а деякі параметри імунного статусу — до початку лікування і через 30 днів після того. Склад кишкової мікрофлори вивчали до початку лікування та через тиждень після його закінчення.
Результати та їх обговорення
У всіх обстежених відмічені клініко-лабораторні ознаки хронічного гепатиту. Порушення складу мікрофлори товстої кишки виявлені у 53 (82,8 %) пацієнтів. Дисбіотичні порушення полягали в істотному зниженні вмісту біфідобактерій і лактобактерій, а також зростанні кількості умовнопатогенної флори (УПФ) — клебсієл, грибів роду Candidа, епідермального стафілококу. При цьому у 70 % хворих спостерігався дефіцит біфідобактерій, у 30 % — дефіцит лактобактерій, у 20 % — дефіцит кишкової палички з нормальними властивостями. У той же час в 20 % випадків зростав вміст клебсієл, в 40 % — стафілококів, в 30 % — грибів роду Candidа.
У хворих основної групи, що приймали Ентеросгель, відзначена достовірно більш значна зворотна динаміка клінічних та біохімічних проявів хвороби. Так, симптоми інтоксикації (загальна слабкість, розбитість, зниження працездатності) на 20-й день лікування спостерігалися у 8 (12,5 %) пацієнтів основної групи та у 15 (48 %) хворих контрольної групи (р < 0,05). Свербіж шкіри, на який до початку лікування скаржилися 11 (35 %) хворих контрольної та 8 (24 %) основної групи, після закінчення лікування залишався у 6 (19 %) пацієнтів контрольної групи, а в основній групі був відсутній (р < 0,001). Достовірних відмінностей у змінах (зменшенні) розмірів печінки та селезінки у хворих обох груп не виявлено.
Біохімічні показники також швидше нормалізувалися у пацієнтів основної групи, ніж у хворих групи контролю. Так, рівень загального білірубіну після закінчення прийому Ентеросгелю становив 20 % від початкового, а в групі контролю дорівнював 50 % від початкового (р < 0,05).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Ентеросгель: доцільність призначення при хронічних вірусних гепатитах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок