Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)

Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)

Назва:
Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,58 KB
Завантажень:
147
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Лекція №
Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)


У більшості розвинутих країн світу первинна медична допомога виявляється лікарями загальної практики — сімейними лікарями.
Лікар загальної практики має більш широкі знання як в області медицини, так і в інших суміжних спеціальностях — психології, соціології, соціальної медицини, економіки, охорони здоров'я, профілактики й ін. Головною його задачею є охорона здоров'я родин, що обслуговуються, надання первинної медичної допомоги, лікування хворих незалежно від їхнього віку і виду захворювання.
Практично у всіх розвитих країнах існує вільний вибір лікаря. Лікар загальної практики може працювати один, але в останні роки більш раціональною визнана групова практика, коли кілька лікарів загальної практики працюють спільно в так званих центрах здоров'я.
У деяких країнах (Фінляндія, Швеція, Німеччина, Австрія й ін.) центри здоров'я мають своїх консультантів-фахівців, забезпечують рентгенівські і лабораторні дослідження.
У Швеції, Бельгії, Німеччині, Франції медична допомога жінкам і дітям виявляється не тільки лікарями загальної практики, але і гінекологами, педіатрами.
Кількість населення, що обслуговується, на одного лікаря загальної практики коливається в різних країнах від 1000 до 3000 чоловік. Лікар загальної практики приймає своїх пацієнтів в амбулаторії і вдома. Робочий тиждень у деяких країнах (Норвегія, Швеція, Фінляндія) складає до 40 годин, тобто з 8 °° до 20°° годин. Кількість пацієнтів, прийнятих лікарем загальної практики складає 100—140 чоловік у тиждень. Частота візитів лікарів на будинок коливається від 1 до 5 у день.
Реформа охорони здоров'я в нашій країні передбачає поступовий перехід до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики. Але однією з головних умов реформи є збереження всіх лікувально-профілактичних установ охорони здоров'я, зі зміною їхніх функцій, методів роботи, удосконаленням їхньої діяльності, заміною дільничної служби на лікаря загальної практики.
В умовах розвитку страхової медицини особливу значимість здобуває перегляд концепції надання внелікарняної допомоги міському населенню. Перехід до організації первинної медико-соціальної допомоги за принципом лікаря загальної практики передбачає значне розширення функцій, виконуваних таким лікарем у порівнянні з дільничними терапевтами і педіатрами. У першу чергу необхідно відзначити, що основною функцією лікаря загальної практики є надання населенню багатопрофільної амбулаторної допомоги відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики й отриманим сертифікатом.
Лікар загальної практики повинен мати базове терапевтичне утворення, але на відміну від дільничного лікаря-терапевта значно розширюється обсяг його діяльності, тому він повинний мати знання по суміжних спеціальностях, володіти практичними навичками для здійснення різних методів діагностики і лікування, виконуваних у даний час вузькими фахівцями амбулаторно-поліклінічних установ. Він повинний володіти діагностикою не тільки терапевтичних захворювань, але вміти поставити правильний діагноз і при захворюваннях нервової системи, хірургічних хворобах, захворюваннях органів зору, лор-патології й ін. Для надання кваліфікованої медичної допомоги важливо засвоїти перелік необхідних практичних навичок при суміжних захворюваннях.
Перелік практичних навичок, якими повинний володіти лікар загальної практики, визначається наказом Міністерства охорони здоров'я «Про поетапний перехід до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики сімейного лікаря».
Обсяг лікувально-діагностичних маніпуляцій, що зобов'язаний виконувати дільничний терапевт (різні види ін'єкцій, зйомка і розшифровка ЭКГ, проведення реанімаційних заходів і ін.), при переході до надання амбулаторної допомоги за принципом лікаря загальної практики істотно розширюється і включає:—
різні хірургічні маніпуляції: первинну хірургічну обробку ран, проведення лікувальних і діагностичних пункцій, розкриття панарицію, абсцесу, флегмони, зняття післяопераційних швів і ін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок