Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування

Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування

Назва:
Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,08 KB
Завантажень:
473
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Лекція
Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування


П Л А Н  
Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин;
Класифікація, діагностика, лікування амелобластоми;
Одонтогенні утвори сполучнотканинного походження. Клініка, діагностика, лікування;
Одонтогенні утвори епітеліального походження;
Розробки українських вчених у вирішенні даної проблеми.


Актуальність теми визначається частотою захворювань на одонтогенні доброякісні пухлини, складністю діагностики і лікування.
Доброякісними одонтогенними пухлинами називають новоутвори, які формуються з тканевих структур, подібних на зубні тканини чи зуб в цілому.
Одонтогенні пухлини – група доброякісних утворень, виникнення яких пов’язане із розвитком зубної системи. І.І.Єрмолаєв розглядає одонтогенні пухлини як утвори, що є наслідком направленої диференціації зануреного в щелепу первинного епітелію порожнини рота і мезенхіми в сторону побудови структур, подібних із зубними тканинами і зубом в цілому, на різних стадіях його розвитку, або похідні цих тканин.
Адамантинома (амелобластома) – одонтогенна епітеліальна пухлина, гістологічно структура її паренхіми має схожість з будовою тканини емалевого органа зубного зародка, в звўязку з цим назва пухлини походить від слова “емаль”.
Патогенез адамантиноми повўязаний з походженням епітеліальних клітин, з яких росте адамантинома. Абрикосов та інш. – з епітелію емалевого органу зубного зародка; Петрова – що епітелій виникає шляхом метаплазії зі сполучної тканини; Malasse, Астахов – із залишків епітелію (островками) в Pt і кістці щелеп; Лукомський, Козирева – що адамантинома виникає за рахунок розростання і погруження в кістку епітелію порожнини рота чи гайморової пазухи.
Найчастіше виникає у віці 20 – 40 р., але відмічений розвиток пухлини у новонароджених і в старечому віці. Пухлина виникає переважно в товщі щелепових кісток, причому нижня щелепа уражається у 6 –7 раз частіше, ніж верхня щелепа. Улюблене місце локалізації – кут і гілка н/щ, рідше – тіло (передній відділ). У розвитку А. розрізняють дві форми – щільну (ad.solidum) і кістозну (ad. cysticum). Кістозна являє собою різке стоншення кістки, порожнини кіст виповнені жовтою рідиною без кристалів холестерину. Адамантинома клінічно проявляється поступово, розвивається повільно і неболюча. Часто вперше виявляється при Rtg- дослідженні. Уражена пухлиною щелепова кістка поступово потовщується, з’являється деформація обличчя. Поверхня потовщеної кістки гладка, але може бути і не рівною. Шкірні покриви залишаються не змінені. Зі сторони ПР визначаються потовщення і деформація альвеолярного паростка, при значному стоншенні кістки, при пальпації визначаються вздуття і вікончаті деформації кістки. Зуби в ділянці пухлини зміщенні, злегка рухомі, при перкусії не болючі. Нерідко у ПР з’являються нориці із серозно гнійними виділеннями. Симптоми, пов’язані із зміщенням і здавленням сусідніх органів, проявляються у піздніх стадіях хвороби. Значне стоншення кістки веде до спонтанних переломів і профузних кровотеч. Регіонарні лімфовузли збільшуються при приєднанні запалення. Діагностика, дещо утрудненна на ранніх стадіях хвороби. В деяких випадках, коли амелобластома ускладнюється запальним процесом, місцеві ознаки захворювання можуть нагадувати гострий остеомієліт нижньої щелепи або флегмону. Шляхом пальпації можна визначити степень зміни форми нижньої щелепи в результаті росту амелобластоми. При цьому вдається виявити пухлиноподібне ущільнення н/щ, яке залежить від локалізації і розповсюдження пухлини (тіло, кут, гілка щелепи).
Контури зміненої ділянки н/щ зазвичай добре виражені, особливо, коли пухлина має досить велику бугоркову поверхню і щільну консистенцію. Піднижньощелепові регіонарні лімфатичні вузли при амелобластомах не збільшуються.
При огляді порожнини рота проявляються зміни на стороні ураження н/щ у вигляді ущільнення (випўячування) альвеолярного відростка у вестибулярному напрямку.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок