Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Пластична та реконструктивна хірургія

Пластична та реконструктивна хірургія

Назва:
Пластична та реконструктивна хірургія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,97 KB
Завантажень:
161
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Пластична та реконструктивна хірургія


У музеї Прадо в Мадриді і Парижському луврі демонструється 2 картини, тісно повязані між собою подіями, відображеними на них. На першій картині зображені 2 лікарі, брати із Візантії Космас і Даньянус. Вони ампутували уражену ногу хворому абату, трансплантували на її місце ногу померлого мавра. На другий ранок абат піднявся і почав ходити. На картині видно абата з трансплантованою чорною ногою мавра, і мавр, який лежить з пришитою білою ногою.
На другій картині художника Фра Анжеліко показано фінал цієї історії. Кат у червоному костюмі страчує Космаса і Даньянуса. Судді засудили їх до страти за святотатську думку пересадити білому абату ногу нечистого мавра. В подальшому Космас і Даньянус були виведені церквою в ранг святих, вважаються захисниками лікарів. Вони лікували хворих безкоштовно, тому їх називали Anagoroi. Цій легенді більше 1,5 тисячі років. Це свідчить про те, що вже в той час були спроби операцій пересадки тканини. Відомо, що деякі операції пересадки проводились ще раніше в глибоку давнину. В древніх папірусах є вказівки на те, що ще 8000 р. до н.е. в Стародавньому Єгипті застосовувалися пластичні операції відновлення носа. Для цього використовували пластику носа із шкіри щік, а також із шкіри лоба. В Древній Індії шкірою сідниці після постукування її деревяною підошвою з метою покращення життєздатності. Підставою для виникнення ринопластики у стародавніх народів був звичай відрізати ніс злочинцям або ворогам заради помсти.
В Індії мистецтвом пластики займалась нижча каста мудреців. У 1450 р. сицилійський лікар Бранко і його син Антоній розробили шкірну пластику на ніжці. Шкірний клапоть брали із плеча. Ця методика одержала назву італійської пластики. У 60-х роках ХІХ ст. зявилися нові методи трансплантації: вільна пересадка кісток, запропонована французом Ольє, вільна пересадка шкіри розроблена Жаном Реверденом (1869). У кінці ХІХ ст. від трансплантації тканин хірурги намагаються перейти до трансплантації органів. Великим поштовхом до розвитку трансплантології було відкриття французького хірурга Карделя, який розробив ефективний метод зєднання кровоносних судин. Завдяки цьому трансплантант на новому місці добре постачався кровю і одержував необхідні живильні речовини.
Алексис Каррель, випускник ліонського університету (1896 ) багато сил затратив для розробки трансплантаційної тканини. Він вірив в могутність хірургії, вважав, що успіх трансплантації залежить від техніки оперування. Чужа тканина просто повинна бути підігнана точно, потрібно добре підшити шар до шару, судини до судини, нерв до нерва. Тому він розробляє судинний шов, який зараз відомий у всьому світі. В 32 роки він уже доктор медицини. Запрошений на роботу в Чикагський університет, здійснює чудо. Уявіть собі. В операційній 2 столи. На одному лежить собака в стані наркозу, на другому - собача нога, яку щойно ампутували. Каррель пришиває цю ногу на попереднє місце шар за шаром. Нога приживається. Проходить день, неділя, рік. Собака користується трансплантаційною ногою так же невимушено як і до операції. Великий успіх. Вчений заявляє: дуже скоро будуть трансплантовані і чужі органи. Проведено перший нирковий експеримент. Спочатку нирку у собаки трасплантував із звичайного місця на шию. Нирка прижилась і добре функціонує. Наступним експериментом була транспантація нирок від однієї собаки другій з видаленням у останньої нормальної нирки. Була опублікована стаття з назвою “Успішна трансплантація нирок”. Каррель називає трансплантацію успішною, він каже, що на 8 день собака бігала і стрибала, але не говорить читачам, що на 9 день у собаки починається рвота, нирки перестають функціонувати, довелось повторно оперувати, але собака загинула. Каррель вважає, якщо нирка прожила 8 днів, значить у другої собаки вона проживе 8 років. Невдачу він повязує з недосконалістю техніки оперувань. Він удосконалював техніку, експериментував на собаках, на кішках і жодного успіху. Проходять роки. Удосконалює методи боротьби із мікробами, так як вважав, що тканина не приживається із-за інфекції.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Пластична та реконструктивна хірургія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок