Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів

Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів

Назва:
Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
2,68 KB
Завантажень:
472
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
ЛЕКЦІЯ
Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів


Хронічний тонзиліт може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульозом, сифілісом, склеромою). Хронічний неспецифічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції мигділика, що мофологічно виражається альтерацією, ексудацією та проліферацією.
Важливість цієї проблеми визначається перш за все великою частотою захворювання: за різними авторами, від 2 до 15% всього населення страждає на хронічний тонзиліт. По-друге, з хронічним тонзилітом пов"язане виникнення та погіршення перебігу цілої низки захворювань. Це частіше всього серцево-судинні захворювання (а серед них - ревматизм), захворювання нирок, суглобів, тиреотоксикоз.
Етіологія. Домінуюче місце в етіології хронічного неспецифічного тонзиліту займає асоціація гемолітичного стрептокока групи А, стафілокока та аденовірусів.
Патогенез. Формування вогнища хронічного запалення в мигдаликах та розвиток тонзилогенних процесів в організмі відбувається в результаті тривалої взаємодії інфекційного агента та макроорганізма.
Вирішальним в організації мікробних факторів у вигляді хронічного тонзиліту є зміни загальної та місцевої реактивності організму, алергічний стан, який може передувати або бути наслідком хронічного тонзиліту.
До зниження реактивності організму ведуть наступні фактори:
Загальне та місцеве охолодження.
Нераціональне харчування - надлишок білкових продуктів і брак вітамінів.
Несприятливі умови праці та побуту.
Інші вогнища хронічної інфекції - каріозні зуби, парадонтоз, гнійні синуїти, аденоїдит. З вогнища інфекції бакиерії потрапляють в мигдалики. Виникає регіонарний лімфаденіт на ці вогнища, що погіршує відтік лімфи з мигдалика. Це сприяє виникненню хронічного тонзиліту.
Утруднення носового дихання - аденоїди, викривлення носової перетинки, гіпертрофія носових раковин та інше.
Місцеві ознаки хронічного тонзиліту:
Гіперемія та валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок.
Рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками.
Розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики.
Казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах мигдаликів.
Регіонарний лімфаденіт - збільшення защелепних лімфвтичних вузлів.
Лікування.
Консервативне, яке проводиться при компенсованій формі та при декомпенсації, що заключається в рецидивах ангін.
Напівхірургічний: гальванокаустика, діатермокоагуляція, кріовплив на піднебінні мигдалики, лакунотомія, вишкрібання лакун. Напівхірургічне лікування показане при декомпенсованій формі, яка заключається в рецидивах ангін та неефективному консервативному лікуванні. Ці методи є нефізіологічними, оскільки вони порушують лакунарну систему, помповий механізм мигдалика, руйнують анатомо-функціональну одиницю - криптолімфон і спричинюють неможливість функціонування лімфоепітеліального механізму мигдаликів. Без нього лімфаденоїдна тканина, що залишилася, не може виконувати свої функції.
Хірургічне - тонзилектомія. Хірургічне лікування проводиться у випадку безрезультатного консервативного лікування декомпенсованої форми та при декомпенсації у вигляді ураження віддалених органів та систем організму.
Аденоїдні розрощення - гіпертрофія глоткового мигдалика.
У дітей раннього віку гіпертрофія глоткового мигдалика може бути віднесена до фізіологічного явища, яке відображає формування захисної системи на шляху проникнення мікроорганізмів з струменем повітря в дихальні шляхи. Це потребує перегляду широкого застосування аденотомії. Лімфаденоїдна тканина приймає активну участь в формуванні місцевої та загальної імунної реактивності у дітей. Ця тканина потрібна організму, що активно розвивається.
Основним симптомом аденоїдних розрощень - порушення носового дихання, слизові або слизово-гнійні виділення з носа, порушення функції слухових труб, наявність запалення в носоглотці та порожнині носа.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Хронічнитй тонзиліт та його значення в клініці внутрішніх і дитячих хвороб. Гіперплазія піднебінних та глоткових мигдаликів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок