Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.

Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.

Назва:
Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,40 KB
Завантажень:
271
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.


План
1 Історія антисептики.
2 Види антисептики.
3 Способи застосування антисептики.
4 Антисептичні засоби.
5 Хіміотерапевтичні препарати.
У пошуках ефективних засобів і методів боротьби з нагноєнням ран хірургія пройшли довгий, важкий шлях. Протягом століть починалися незліченні спроби емпірично боротися з нагноєнням у рані.
Так, у Стародавньому Єгипті військові лікарі для лікування ран застосовували пов'язки з вином, олією, медом. У Стародавній Індії використовували більш 200 найменувань хірургічних інструментів (ріжучі, пінцети, затиски, шприци). Важливо, що перед використанням їх знезаражували – мили в гарячій мильній воді і потім обпалювали полум'ям. Стародавня Греція, Рим. Гіппократ (460-377 р. до н.е.) дотримувався чистоти і впровадив елементи асептики при хірургічних операціях. Перед операцією Гіппократ мив руки перевареною дощовою водою, вимагав, щоб операційне поле були поголеним, чистим, покритим чистою білизною. Фактично з Гіппократа починається навчання про лікування ран. Він визначив поняття первинного загоєння раней (без нагноєння) і вторинного загоєння (з на гноєнням). Гіппократ заклав основи гнійної хірургії. Він описав клініку флегмон, абсцесів; Гіппократ сформував принцип лікування гнійних ран, що стало крилатою фразою (у перекладі з латині) – “Ubi pus ibi evacno”. Ця установка правомірні і сьогодні. В Арабських халіфатах для лікування ран застосовували спирт. Авіцена (980-1037 рр) у своєму енциклопедичній праці «Канон лікарської науки» декілька розділів присвятив лікуванню ран. 4-а книга (600 сторінка) присвячена хірургії. Авіцена виробив свіжі і гнійні рані. Нагноєння ран він порівнював із закисанням молока і гноїнням. Він для лікування ран застосовував пов'язки з вином, так як вважав, що воно має протигнилосний вплив.
Багато коштовного в навчанні про лікування ран уніс швейцарець Парацельс (1493-1541 р). Видатний хірург Франції Амбруаз Наре (1517-1590 р) зробив переворот свого роду в лікуванні вогнепальних ран. Він відмовився від варварського способу заливати рани кипяченою олією, так як вважалося, що усі вогнепальні рани отруєні порохом. Антоній Левенгук (1632-1723 р) у 1683 р. винайшов мікроскоп зі збільшенням у 300 разів. Він у краплі роси, смоли, пива бачив дрібних живих істот. Незрозуміло, чому нікому з лікарів не прийшло в голову подивитися під мікроскопом відокремлюване з рани. Між тим Мальпігі скористався мікроскопом, подивився кров і відкрив у ній клітки. Крім того Мальпігі відкрив систему капілярів.
Застосування вогнепальної зброї приводило до важких ускладнень ран (флегмони, бешихове запалення, правець і газова гангрена) і надзвичайно високої смертності. Це змушувало наполегливо шукати причину цих ускладнень і засобу їхнього попередження.
У ХVIII столітті панувало уявлення, що причиною нагноєння ран є брудне повітря. Тому хірурги прагнули відгородити рану від впливу нечистого повітря і робити операцію перев'язки максимально швидко, а рани герметично закривали. Вимагалося часто провітрювати приміщення, щоб зменшити вплив дурного повітря (англійський хірург Дж. Прайгл).
Французький хірург Путо установив важливий факт: відокремлюване гнійної рани одного хворого може викликати зараження ран інших хворих, якщо вживається білизна і корпії, що використовувалися у хворого з гнійною раною.
Головний хірург армії Наполеона Домінік Ларей (1766-1842 р) заклав основи хірургічної допомоги пораненим на війні:
1 Щоб попередити нагноєння ран Ларей проводив ранні (у плині 1 доби) висічення ран, тобто фактично запропонував первинну обробку ран. Він широко розкривав рану для відтоку гною.
2 Для лікування ран Ларей застосовував пов'язки з камфорним спиртом, сольовою чи свинцевою водою.
3 Ларей рекомендував рідко змінювати пов'язки, так як установив, що личинки мух поїдають гній, очищаючи рани від некротичних часток і цим прискорюють їх загоєння. Це спостереження підтверджене і використовувалося у II світову війну.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Антисептика. Історія розвитку. Види. Характерна дія їх використання.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок