Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Старість, як заключний стан онтогенезу. Основні завдання онтогенезу

Старість, як заключний стан онтогенезу. Основні завдання онтогенезу

Назва:
Старість, як заключний стан онтогенезу. Основні завдання онтогенезу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,43 KB
Завантажень:
114
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
на тему:
„Старість, як заключний стан онтогенезу. Основні завдання онтогенезу”


Геронтологія – (з грец. мови геронтос – старіння і логос – наука) – це наука про старість і старіння, що вивчає процеси старіння із загальнобіологічних позицій, а також досліджує суть старості та вплив її приходу на людину і суспільство.
Необхідно чітко розрізняти поняття старіння і старість.
Старість – закономірно наступаючий заключний період вікового індивідуального розвитку.
Старіння – це руйнівний процес, що призводить до зниження фізіологічних функцій організму. Старіння представляє собою постійно розвиваючі і незворотні зміни структур і функцій живої системи. Старіння – це перш за все функція часу, його не можна зупинити. Старість і смерть – неминучі.
Основні поняття геронтології – вік, старіння, старість, довголіття, безсмертя – відображають людські уявлення про життєві процеси, об’єктивні закони життя, а також сильне бажання жити довго.
Закономірності – це стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки у даному явищі.
Старіння пов’язане зі змінами, що проходять на всіх рівнях організації життєвої матерії.
Закономірні вікові зміни організму називають гомеорезом. Визначення гомеореза дозволяє прогнозувати темп старіння – природний, прихований чи повільний.
Існує дві традиційні точки зору на причини розвитку старіння (закономірності):
1. Старіння – генетично запрограмований процес, результат закономірної реалізації програми, закладеної у генетичному апараті.
2. Старіння – результат руйнування організму, викликаний різними факторами, дія яких повторюється і накопичується на протязі всього життя.
У даний час є більш як 200 різних теорій процесу старіння.
На думку болгарського геронтолога Г. Стойнева, найбільш близькі до істини теорії і концепції, які представляють старіння як біосоціальні явища, на динаміку яких впливають генетичні, соціальні, економічні фактори.
По суті, кожна із вказаних характеристик старіння є функцією часу, що представляє конкретний вид і форму хронопатології інволюційного процесу.
Види старіння:
Природнє (фізіологічне, нормальне) старіння характеризується визначеним типом і послідовністю вікових змін, що відповідають біологічним, адаптаційно-регулятивним можливостям даної людської популяції.
Сповільнене (ретардіроване) старіння відмічається більш повільним, темпом вікових змін. Проявом цього типу старіння є феномен довголіття.
Передчасне (патологічне, прискорене) старіння характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш вираженим їх проявом в цей чи інший віковий період.
Їх розвиток.
Феномен старіння цікавив людей дуже давно. Міфи і легенди про вічну молодість, довголіття і безсмертя супроводжували людство на протязі всієї історії. З впевненістю можна сказати, що вчення про старість бере свій початок з моменту виникнення медицини.
Основоположник американської геронтології – лікар І. Нашер вважав, що старість є хвороба, перед якою медицина безсила. Під його керівництвом у 1912 р. в Нью-Йорку було створено перше наукове товариство.
Основоположником радянської геронтології вважають О. О. Богомольця. У 1938 році під його керівництвом була проведена одна із перших в світі наукових конференцій, присвячених проблемам старіння і довголіття.
Свій вклад у вивчення проблем геронтології і активного довголіття внесли З. Г. Френкель, В.І. Нікітін, І. А. Аршавський, І. В. Давидовський, О. В. Нагорний. та ін.
Старість представляє собою стадію індивідуального розвитку по досягненню котрої в організмі спостерігаються закономірні зміни в фізичному стані, зовнішньому вигляді, емоційній сфері.
Старечі зміни стають очевидними і наростають пострепродуктивному періоді онтогенезу. Однак початок згасання репродуктивної функції або навіть її повна утрата не можуть слугувати нижньою границею старості. Дійсно, менопауза у жінок, яка заключається у закінчені виходу зрілих яйцеклітин із яєчника і закінчені місячної кровотечі, визначає закінчення репродуктивного періоду життя.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Старість, як заключний стан онтогенезу. Основні завдання онтогенезу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок