Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> „ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”

„ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”

Назва:
„ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,30 KB
Завантажень:
106
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
по темі:
„ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”


План.
Туляремія.
Етіологія і епідеміологія.
Патогенез і патоморфологія.
Клініка.
Діагностика.
Лікування і профілактика.


Туляремія (син. : мала чума, хвороба Франсиса, кроляча гарячка, мишача хвороба, гарячка від оленячих мух) — гостра при-родно-осередкова інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка спричиняється туляремійною бактерією, передається контактним, повітряно-пиловим, аліментарним і трансмісивним шляхом, характеризується гарячкою, специфічним лімфаденітом (бубон) і ураженням залежно від вхідних воріт шкіри, очей, Миг-даликів, легень і інших органів.
Етіологія. Збудник туляремії — Francisella tularensis — нале-жить до роду Francisella, родини Brucellaceae. Розрізняють три підвиди бактерії туляремії: голарктичний (європейський), серед-ньоазіатський і неарктичний (американський). Це дрібна кокобактерія розміром 0, 2—0, 5 мкм, нерухлива, не утворює спор, має кап-сулу, грамнегативна. Забарвлюється карболовим фуксином також за Романовським—Гімзою.
Епідеміологія. Резервуаром і джерелом Інфекції при туляремії є різні види диких і синантропних гризунів (ондатри, зайці, водя-ні щурі, полівки, хом'яки, миші та ін. ), а також свійські тварини (свині, вівці, велика рогата худоба). Серед тварин хвороба поши-рюється в основному через кровососних комах. Від людини до людини туляремія не передається.
Зараження людини можливе всіма відомими шляхами: 1) кон-тактним — під час контакту з хворими тваринами і їх виділення-ми; 2) аліментарним — при вживанні інфікованих продуктів хар-чування і води; 3) повітряно-пиловим (аспіраційним) — під час обмолоту зернових, обробки фуражу тощо; 4) трансмісивним — че-рез укуси комара, кліща, ґедзя, мухи-жигалки та ін.
Патогенез і патоморфологія. Збудник туляремії проникає в ор-ганізм людини через шкіру (навіть неушкоджену), слизові обо-лонки дихальних шляхів, травного каналу, очей, мигдаликів. За-лежно від воріт інфекції формується певна клінічна форма хворо-би. З місця проникнення інфекції, де іноді розвивається первинний афект, бактерії туляремії лімфатичними шляхами заносяться в регіонарні лімфатичні вузли, частина їх гине, виділяється ендоток-син, виникає місцева запальна реакція (лімфаденіт).
У лімфатичних вузлах і в більшості внутрішніх органів виявля-ють множинні туляремійні гранульоми з лімфоїдних, плазматич-них, епітеліоїдних, велетенських клітин, нейтрофільних гранулоци-тів, які схильні до некрозу (нагадують туберкульоми). Іноді спо-стерігається тотальний некроз лімфатичного вузла. У регіонарних лімфатичних вузлах, первинних (лімфогенних) бубонах першого-другого порядку можливе нагноєння. У вторинних (гематогенних) бубонах гранульоматозні зміни не приводять до нагноєння. Поміт-но збільшені і повнокровні печінка та селезінка. Остання схожа на
септичну, в ній багато гранульом. Визначаються дегенеративні змі-ни в нирках, міокарді, легенях, мозку.
Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 20 днів (у середньому 3—7 днів). Перебіг хвороби може бути го-стрим, підгострим, рецидивуючим. Розрізняють такі клінічні форми туляремії: 1) бубонну (рис. 23); 2) виразково-бубонну; 3) очно-бубонну; 4) ангінозно-бубонну; 5) генералізовану; 6) абдоміналь-ну; 7) легеневу. Останні дві форми вперше виділені Г. П. Руднєвим.
Усі форми хвороби мають гострий початок, продромальні озна-ки нехарактерні. Температура тіла з ознобом підвищується до 39—40 °С. На місці проникнення інфекції часто виявляються пер-винний афект-інфільтрат, виразки, нагноєння (пустули, абсцеси). Спостерігається біль у голові, попереку, м'язах, слабість, пітли-вість, частими є розлади сну (сонливість або безсоння), на висоті гарячки — ейфорія. Лице гіперемійоване, кон'юнктивіт, склерит. Гарячка є тривалою (2—4 тижні), має ремітуючий або інтермітуючий характер. Дуже швидко розвивається генералізована лімфаденопатія. Лімфатичні вузли збільшуються до 1—3 см, еластичні, чутливі під час пальпації, не спаяні з прилеглими тканинами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: „ЧУМА” і „ТУЛЯРЕМІЯ”

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок