Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Клініко-параклінічні критерії діагностики, диференційної діагностики хронічних колітів у дітей. Принципи лікування.

Клініко-параклінічні критерії діагностики, диференційної діагностики хронічних колітів у дітей. Принципи лікування.

Назва:
Клініко-параклінічні критерії діагностики, диференційної діагностики хронічних колітів у дітей. Принципи лікування.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
22,94 KB
Завантажень:
388
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Лекція
Клініко-параклінічні критерії діагностики, диференційної діагностики хронічних колітів у дітей. Принципи лікування.


План лекції.
Вступ. Синдром подразненої кишки: етіологія і патогенез.
Клініка та лікування СПТК у дітей.
Клініко-параклінічні критерії діагностики та лікування (хронічних ентеритів та колітів).
Неспецифічний виразковий коліт: етіопатогенез, клініка, діагностика та лікування.
Діагностичні критерії хвороби Крона.
Ключеві слова: коліт, ентерит, хвороба Крона, синдром подразненої товстої кишки.
За сучасними оцінками, пацієнти з так званими “функціональними” захворюваннями (на противагу “органічним”, які зумовлені структурними змінами) шлунково-кишкового каналу становлять до 40% осіб, які звертаються до гастро-ентерологів, і до 12% тих, які звертаються до лікарів загальної практики. Функціональні шлунково-кишкові розлади визначають як синдроми, що проявляються болем і дискомфортом, що невдається пояснити органічними ураженнями, які можна було б виявити за допомогою наявних діагностичних методів. З них найчастіше трапляються синдром подразненої кишки (СПК), функціональна диспепсія і серцевий біль у грудях. Синдром подразненої кишки характеризується болем і дискомфортом у животі і порушенням функціонування товстої кишки (дефекації). Вважають, що до 20% популяції страждає від цього захворювання.
Це призводить до суттєвих витрат коштів, пов’язаних з непрацездатністю, діагностичними і лікувальними заходами. Часто хворі отримують неадекватне лікування, іноді їм навіть роблять непотрібні операції. Незважаючи на розповсюдженість розладів і суттєві кошти, які витрачають на виключення органічної патології, прогрес у лікуванні функціональних розладів невеликий. Причинами цього є недостатнє розуміння практичними лікарями цієї патології, відсутність ефективних терапевтичних підходів і недостатня інформованість про ефективність різних медикаментозних і поведінкових підходів.
Етіологія і патогенез синдрому подразненої кишки.
Функціональні шлунково-кишкові розлади є складовою частиною значно більшої групи подібних розладів (до неї також входять хронічний тазовий біль, інтерстиціальний цистит, фіброміалгія і деякі види болю голови). Наприклад, від 3 до 60% пацієнтів, які звертаються до лікаря загальної практики, скаржаться на симптоми, які не мають серйозної органічної причини. Проте цей факт не виключає можливості нейрофізіо-логічних порушень, які можуть пояснити такі клінічні прояви. Синдром подразненої кишки має характеристики, спільні з іншими “функціональними” розладами: 1) відсутність біологічних маркерів, доступних для виявлення; діагноз грунтується на критеріях скарг (суб’єктивних симптомів) і виключенні органічних захворювань; 2) пацієнти діляться на 2 підгрупи: одні звертаються до лікаря зі своїми скаргами, а інші –ні; 3) існування тісного зв’язку психологічного стресу або афективних розладів із соматичними симптомами.
Модель СПК включає фізіологічні, афективні, когнітивні і поведінкові фактори, які тісно взаємопов’язані. Значення окремих факторів дуже індивідуальні, суттєво відрізняється в різних хворих. До фізіологічних факторів належать гіперчутливість шлунково-кишкового каналу; вегетативна дисфункція, яка включає порушення відповіді на стрес і їду; порушення водно-електролітного обміну у кишці, нейроендокринна дисфункція і порушення сну. Проте порушення цих фізіологічних характеристик виявляють лише в частини хворих, розлади моторики кишки, наприклад, можуть не збігатися в часі з симптомами. Когнітивні фактори, такі як хвороблива поведінка, неправильні уявлення про захворювання, харчування і лікування, є звичайними у хворих з СПК і суттєво впливають на результати лікування і прогноз.
Останнім часом досягнуто суттєвого прогресу в розумінні етіології СПК. Хоча прояви діареї, закрепу або абдомінального дискомфорту відзначають 9-20% усієї популяції, проте лише 9% з цих осіб звертається до лікаря. Мало того, при стресі половина здорових людей відзначає симптоми, що нагадують СПК. Це наводить на думку, що такі явища є складовою частиною нормальної відповіді на стрес.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Клініко-параклінічні критерії діагностики, диференційної діагностики хронічних колітів у дітей. Принципи лікування.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок