Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Диференційна діагностика ком у дітей. Принципи невідкладної допомоги

Диференційна діагностика ком у дітей. Принципи невідкладної допомоги

Назва:
Диференційна діагностика ком у дітей. Принципи невідкладної допомоги
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
11,64 KB
Завантажень:
405
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Лекція
Диференційна діагностика ком у дітей. Принципи невідкладної допомоги


ПЛАН ЛЕКЦІЇ.
Визначення поняття коматозного стану в педіатрії.
Ступені втрати свідомості у дітей.
Види коматозних станів при цукровому діабеті.
Етіопатогенез, фактори ризику розвитку діабетичного кетоацидозу.
Клініка, перебіг, діагностика, диференційна діагностика коматозних станів.
Лікувальна тактика при коматозних станах.
Ключові слова: діти, кома, невідкладна допомога.
Коматозний стан (КС) – симптомокомплекс патологічного гальмування ЦНС різного генезу із втратою свідомості. КС суттєво погіршує прогноз, і без адекватного лікування веде ло летального наслідку.
Ступені втрати свідомості в залежності від рівня ураження ЦНС:
І. Оглушеність – загальмованість, спутаність свідомості – найлегший ступінь.
ІІ. Сомнолентність
підвищена сонливість,
хворого можна розбудити лише тимчасово з допомогою словесного звертання чи дотику,
односкладово відповідає на запитання,
при виході з коми – ретроградна амнезія.
ІІІ. Сопор
глибокий патологічний сон,
можна розбудити тільки сильними подразниками.
ІV. Повна втрата свідомості
в інтенсивній терапії саме цей стан трактується комою, а І, І, ІІІ – прекома,
зі стану глибокого сну не можна вивести ніякими сильними збудниками.
В залежності від рівня ураження мозкових структур виникають різні порушення рефлекторної діяльності і вітальних функцій.
Глибоку кому визначають по результатам оцінки їх неврологічних функцій:
рефлекторної реакції на подразнення і біль;
стан і реакцію зіниць;
рухи очних яблук;
положення кінцівок та їх рухова активність.
Цибулькін Е.О. (1994) вважає, що в основі коми – набряк головного мозку і внутрішньочерепна гіпертензія. Це диктує необхідність обмеження водного навантаження до 2/3 вікових потреб під прикриттям діуретиків.
Анатомо-фізіологічні дані.
Підшлункова залоза (ПЗ):
Екзокринна тканина (98-99%) секретує амілазу, ліпазу, трипсин та інші ферменти.
Ендокринна тканина – 1-2% об’єму pancreas, у функціональному відношенні – інкреторний апарат ПЗ.
Макроскопічно: ПЗ складається з голівки, хвоста.
- Мікроскопічно:
Гістологічно – острівки Лангерганса-Підвисоцького від 200 000 до 1 500 000. В них три типи клітин:
Альфа-клітини (15-35%) - продукують глюкагон – низькомолекулярний білок із 29 амінокислотних залишків. За добу виділяється майже 50 нг глюкагону. Основний фізіологічний ефект – збільшення виділення глюкози з печінки (гіперглікемічний ефект).
Бета-клітини (65-80%) – продукують інсулін, складний поліпептид з молекулярною масою 6000. В 1955 році Sander установив хімічну будову (структуру) інсуліну. Найближчою до людського є структура свинячого інсуліну. В останній час розроблено промисловий спосіб отримання людського інсуліну або технології рекомбінованої ДНК (метод генної інженерії або шлях хімічної модифікації свинячого інсуліну). Вільний інсулін стимулює поглинання глюкози нервовою та м’язевою тканиною. Зв’язана форма проявляє активність тільки на жирову тканину.
Дельта-клітини (2-8%) - продукують поряд із гіпоталамусом, соматостатин – тетрадекапептид, подавляють секрецію СТГ і ТТГ гіпофізу, а також секрецію інсуліну та глюкагону.
Інкреторний апарат ПЗ (його гормони) є ключовим, поряд з метаболічними і фермента-тивними рекціями в процесах, які контролюють зосвоєння і використання глюкози – основного енергетичного джерела для всіх тканин організму.
Серед захворювань інкреторного апарату ПЗ ведучим по значимості є цукровий діабет (ЦД) – одна з найпоширеніших ендокринопатій. Об’єднує гетерогенну групу метаболічних порушень (гіперглікемія, дисліпідемія, розлади енергетичного та інших видів обміну). Вони викликані відсутністю чи зниженням секреції інсуліну, а також дефіцитом його активності на рівні клітин-мішеней.
ЦД – найпоширеніше ендокринно-обмінне захворювання, яке протікає хронічно. Зустрічається у всі вікові періоди, в т.ч. у нових (транзиторних) формах але частіше виявляється у періоді найбільш інтенсивного росту дітей: в 5-8 та 11-15 років.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Диференційна діагностика ком у дітей. Принципи невідкладної допомоги

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок