Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Первинна реанімація новонароджених. Післяреанімаційна допомога новонародженим з асфіксією в післяреанімаційному періоді

Первинна реанімація новонароджених. Післяреанімаційна допомога новонародженим з асфіксією в післяреанімаційному періоді

Назва:
Первинна реанімація новонароджених. Післяреанімаційна допомога новонародженим з асфіксією в післяреанімаційному періоді
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,22 KB
Завантажень:
322
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Первинна реанімація новонароджених. Післяреанімаційна допомога новонародженим з асфіксією в післяреанімаційному періоді


ГІПОКСІЯ ПЛОДА - патологічний стан, що виникає як відповідь на обмежене постачання кисню внаслідок гострого або хронічного порушення маточно-плацентарного кровообігу та гіпоксії вагітної.
У акушерській практиці виділяють наступні види гіпоксії:
1) гіпоксичну гіпоксію, яка зустрічається при вагітності та пологах, ускладнених серцево-судинною або легеневою патологією із дихальною недостатністю;
2) гемічну гіпоксію, при котрій знижується киснева ємність крові внаслідок зменшення в ній кількості гемоглобіну, його руйнування (анемічна форма), або його інактивації (токсична форма);
3) циркуляторну гіпоксію, при котрій кисень не надходить до тканин в достатній кількості внаслідок порушення кровообігу, особливо в системі мікроциркуляції, при цьому окремо відрізняють ішемічну та застійну форми;
4) гістотоксичну або тканинну гіпоксію - порушення в системі утилізації кисню, що обумовлено зниженням кількості або активності дихальних ензимів, порушенням водно - електролітного балансу, роз'єднанням процесів окислення та фосфорилювання.
Виділяють антенатальну гіпоксію плода, інтранатальну гіпоксію та змішану, коли асфіксія розвивається на тлі внутрішньоутробного кисневого голодування.
До патологічних станів, що призводять до антенатальної гіпоксії, відносять:
1. Захворювання матері, що викликають гіпоксію у неї та, відповідно, зменшують надходження кисню до плода: хронічні захворювання бронхолегеневої, серцево-судинної систем, зокрема гіпертонічна хвороба, декомпенсація вад серця, ендокринні захворювання (цукровий діабет тощо), пієло- та гломерулонефрити, кровотечі, важка анемія, різноманітні інфекції ІІ-ІІІ триместру вагітності та інтоксикації (паління, негативні фактори оточуючого середовища тощо).
2. Порушення маточно-плацентарного кровообігу: пізні гестози вагітних, переношування, загроза переривання вагітності, плацентити різноманітної етіології.
До чинників інтранатальної гіпоксії відносять:
1. Порушення плацентарно-плодного (пуповинного) крово-обігу: справжні її вузли, здавлення, туге обвиття пуповини навкруг шиї та інших частин тіла, натягування короткої пуповини, випадіння її петель, притискування петель до стінок пологових шляхів, розрив судин пуповини при оболоночному їх прикріпленні.
2. Порушення обміну газів крізь плаценту: передчасне повне та неповне відшарування нормально розташованої плаценти, її предлежання.
3. Неадекватна гемоперфузія материнської частини плаценти (надмірно сильна, слабка або дискоординована пологова діяльність, безводний проміжок більше 24 або менше 6 годин, стрімкі пологи - менше 4 годин у жінок, котрі народжують перший раз, та 2 годин у жінок, які народжують повторно, артеріальна гіпо- або гіпертензія у матері.
4. Погіршення оксигенації крові у матері: серцева та дихальна недостатність, гостра гіпоксія у матері, шок, анемія тощо.
5. Недостатність дихальних зусиль новонародженого: антенатальне ураження головного мозку, природжені вади розвитку легень, вплив медикаментозної терапії матері (зокрема, анальгетики або наркоз) тощо.
Важливе значення мають тазові та інші аномальні предлежання плода, передчасні пологи, правильне вставлення голівки, невідпо-відність її розмірів до розмірів малого тазу матері, застосування вакуум-екстрактора, акушерських засобів у пологах, операція кесаревого розтину (планова та термінова) тощо.
„Асфіксія при народженні” – це окрема нозологічна форма, яку характеризують лабораторні ознаки шкідливої дії гіпоксії на організм плода до або під час пологів (значний метаболічний або змішаний ацидоз у крові з артерії пуповини), а також клінічні симптоми кардіореспіраторної і неврологічної депресії новонародженого з можливим наступним розвитком енцефалопатії і поліорганної дисфункції.
Діагноз „внутрішньоутробна гіпоксія” (Р20.0-9) не повинен виставлятись новонародженій дитині. Такі ознаки можливої внутрішньоутробної (інтранатальної) гіпоксії, як порушення серцевого ритму плода, нереактивний нестресовий тест, низькі показники біофізичного профілю плода, затримка внутрішньоутробного розвитку плода, меконіальне забруднення навколоплодових вод тощо, свідчать на користь діагнозу „асфіксія при народженні” лише за наявності відповідних діагностичних критеріїв.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Первинна реанімація новонароджених. Післяреанімаційна допомога новонародженим з асфіксією в післяреанімаційному періоді

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок