Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Невралгія трійчастого нерва

Невралгія трійчастого нерва

Назва:
Невралгія трійчастого нерва
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,90 KB
Завантажень:
109
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Лекція на тему:
Невралгія трійчастого нерва


Невралгія трійчастого нерва - захворювання, яке характеризується короткочасними пароксизмальними нападами (від декількох секунд до декількох хвилин) надзвичайно пронизливого і нестерпного болю в ділянці однієї гілки трійчастого нерва, рідко в ділянці двох гілок з іррадіацією їх на всі гілки і навіть у ділянку шиї, потилиці та рефлекторним скороченням мімічних та жувальних мязів аж до розвитку тризму.
Патогенез: невралгія трійчастого нерва відноситься до пароксизмальних невралгій, які виникають за типом “тунельного” синдрому (звуження суборбітального або нижньощелепного каналу) з подразненням корінців, а відтак трійчастих ділянок у мозковому мосту.






 
 




Тактика подальшого ведення хворого
 
 


ГОСТРІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (ГПМК)
До ГПМК відносять геморагічні та ішемічні інсульти, минучі порушення мозкового кровообігу (у тому числі й гострі транзиторні атаки) та важкі гіпертонічні кризи. Як із причин смертності, так і через важку інвалідизацію хворих ГПМК посідають одне із перших місць після захворювань серця та онкозахворювань. Геморагічний інсульт розвивається переважно у віці 40-60 років, частіше всього при гіпертонічній хворобі.


ГЕМОРАГІЧНІ ІНСУЛЬТИ












Програма реабілітації (побутова, а за необхідності - професійна) складається на тривалий термін – 6-12 місяців, включаючи гострий період, проводиться паралельно з медикаментозним лікуванням: –
лікувальна гімнастика відповідно до режиму рухової активності;
масаж;
фізіотерапевтичні процедури послідовно:
а) міорелаксанти (хлоретил, холод та ін.) для зняття спастичності мязів;
б) електростимуляція паретичних мязів (12-14 сеансів);
в) рефлексотерапія (на флексорну й екстензорну групу мязів).
Б. СУБАРАХНОЇДАЛЬНІ КРОВОВИЛИВИ
Причиною субарахноїдальних крововиливів (СК) у 75% випадків є розрив мікроаневризм або макроаневризм, а також розрив судин мозку травматичного генезу та ін.






Тактика подальшого ведення
ВІДНОВНИЙ ПЕРІОД
Адекватний вибір лікування та реабілітації залежить від уточненої нозологічної форми захворювання та ступеня порушення неврологічних функцій /антихолінестеразні, йодисті препарати, церебролізин, судинні препарати та ін./.
ІШЕМІЧНІ ІНСУЛЬТИ. МИНУЩІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (МПМК), У ТОМУ ЧИСЛІ ГОСТРІ ТРАНЗИТОРНІ ІШЕМІЧНІ АТАКИ (ІТА)
Ішемічний інсульт розвивається внаслідок гіпертонічної хвороби, загального і церебрального атеросклерозу, ревматизму, інших причин (хвороби серця, сифіліс, туберкульоз та ін.). Частою причиною ішемічного інсульту є тромбоемболія мозкових артерій кардіального генезу, а також судинні мальформації, цукровий діабет та ін.




Невідкладна допомога
Антикоагулянтна терапія:
Гепарин повинен призначатися, як правило, у перші 4-6 діб після розвитку інсульту з урахуванням трьох типів індивідуальної чутливості до нього (незначна, значна та різка і тривала гіпокоагуляція) після введення загальноприйнятої дози гепарину (10000 ОД), яка визначається часом зсідання крові – за Бюркером. Гепа-рин вводиться по 7000 ОД інтравенозно на ізотонічному розчині 3-4 рази на добу (4-6 діб), а потім в/м під контролем протромбінового індексу та часу зсідання крові (2-3 доби). Можна використовувати новий препарат гепарин-флаксипарин (в/м, 0,3 мл 1 раз на добу). Після цього переходити на антикоагулянти непрямої дії: фенілін 0,03 по 1 табл. 2-3 рази на день або синкумар 0,004 г по табл. 2-3 рази на день (до 5-6 діб залежно від змін коагулограми). Необхідно запобігати анафілактичним реакціям на введення гепарину.
Корекція гіперкоагуляції у гострому періоді як при ішемічному, так і при геморагічному інсультах, яка виникає у більшості хворих:
При блокаді фібринолітичної реакції (коагулопатичний синдром – важкі інсульти):
нікотинова кислота (в/м або інтравенозно 1-2 мл 1%-ного розчину 2-3 рази на добу) або ксантинол-нікотинат (2 мл 15%-ного розчину в/м або інтравенозно 2-3 рази на добу) за показаннями і під контролем вмісту в крові плазміну.
При синдромі дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ), який спостерігається у 20% хворих на ішемічний та геморагічний інсульти у двох варіантах:
а) депресія системи фізіологічних антикоагулянтів (у крові багато антитромбіну Ш):
- переливання свіжої плазми крові від 100 до 300 мл 2 рази на добу в поєднанні з гепарином (1000-1500 ОД);
б) декомпенсована фібринолітична реакція:
- контрикал (10000-20000 ОД інтравенозно, крапельно на 300-400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) або гордокс (50000 ОД, інтравенозно, крапельно на 200-300 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) протягом 60-90 хвилин під контролем вмісту антитромбіну Ш (нижче 55%) і плазміну в крові (вище 55 мг/хв/л).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Невралгія трійчастого нерва

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок