Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Розвиток отоларингологічної науки. клінічна анатомія та фізіологія вуха. Методи дослідження лор-органів

Розвиток отоларингологічної науки. клінічна анатомія та фізіологія вуха. Методи дослідження лор-органів

Назва:
Розвиток отоларингологічної науки. клінічна анатомія та фізіологія вуха. Методи дослідження лор-органів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,42 KB
Завантажень:
266
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Лекція
Розвиток отоларингологічної науки. клінічна анатомія та фізіологія вуха. Методи дослідження лор-органів


За даними археології прадавнє людське стадо виникло на Землі 3-4 млн. років тому. Це були архантропи, а пізніше – неандертальці, які жили в періоді 100 тис. – 40 тис. років до нашої ери. Вони об’єднались в родові общини і тоді виникли умови для виникнення медицини. Саме до цього періоду відносяться знахідки костей вилікуваних від тяжких травм людей. Уже в ті часи первісні люди вміли робити трепанацію черепа. По характеру знайдених при розкопках знарядь праці можна думати, що неандертальці вміли вскривати абсцеси, накладати шви, робити примітивну імобілізацію. Отоларингології, як такої тоді не було, але є всі підстави вважати, що наслідки травм доступних пошкодженню таких органів як ніс, вухо у первісних людей не могли залишатись без уваги пралікарів.
Дійсна історія і прогрес медицини починається з появи письменності в ІV тисячолітті до нашого літочислення, тобто до Різдва Христового, так як тільки письменність дозволила передавати отримані знання і досвід. Лідером в цьому процесі був древній Єгипет. Перший офіційний лікар який упом’янутий в древніх єгипетських рукописах жив за 3800 р. до Різдва Христового. Древні єгиптяни вірили, що душа могла вийти чи ввійти в тіло через ніс чи вухо, і тому чихання рахували вони має неблагоприємне значення. По зовнішньому виду носа вони робили висновок про загальний стан організму. По свідченню Геродота в Єгипті був лікар який лікував ніс фараона..
В Древній Індії робили багато різних інструментів, в тому числі так звані “спекулюми” – для огляду отворів і порожнин тіла. Спекулюми являлись еквівалентом дзеркал і виготовлялись спочатку із рогів, а пізніше – з металу. Були найдені спекулюми для огляду носа, рота, глотки, вуха. Вони також застосовувались для лікувальних процедур. Древні індуси вміли видалити носові і вушні поліпи крючками.
Пізніше досвід індійської медицини отримав дальший розвиток в Китаї і Тібеті. В Китаї більше ніж за 200 років до Різдва Христового були написані перші історії хвороби. В Китаї зародилась і набула високого розвитку аурікулопунктура – дія голками на активні зони вушної раковини.
В древньому світі були відомі і випадки симуляції. За людиною, що стверджувала що вона глуха, встановлювали ретельний нагляд і лише на підставі цих даних робився висновок в відношенні його істинного стану. Якщо хазяїн бив свого раба по вуху так, що той втрачав слух, раб підлягав звільненню. Якщо хтось кричав у вухо другому так, що той втрачав слух, то це діяння прирівнювалась до рукоприкладства. Рахувалось, що повна глухота приводить до повної непрацездатності. В ті часи були розроблені методи рино- і отопластики, що було пов’язано з відсіченням носа і вух як одним із методів покарання.
В древні часи люди також страдали від глухоти і туговухості. В Фінікіі використовували морські ракушки як метод слухопротезування, пізніше з рогів виготовляли слухові рожки. Вони були знайдені при розкопках древньої Помпеї.
Розквіт древньої медицини і отоларингології зв'язаний з медициною епохи Гіпократа. Його рукописи датовані ІІІ століттям нашої ери. Там було описане лікування травми зовнішнього носу з його розплющенням. Були такі рекомендації - очистити ніс тампоном, ввести в ніздрі два других тампона і зафіксувати ніс до спадання набряку. Якщо зміщена вся піраміда носа - то треба поставити її в правильне положення. Тампонадою Гіпократ зупиняв і носові кровотечі, які він класифікував по етіологічному принципу. Гіпократ добре знак клініку паратонзилярних абсцесів і вскривав їх, якщо вони не проривались самостійно.
Значні зміни в розвитку знань з анатомії ЛОР-органів зв'язані з медиком Галеном в другому віці нашої ери. Він знав про існування основної пазухи, вивчив будову гортані. Йому належить термін лабіринт. Гален класифікував вушні хвороби, виділивши в окрему групу слухові галюцинації. Він перший доказав велику фізіологічну роль носового дихання.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Розвиток отоларингологічної науки. клінічна анатомія та фізіологія вуха. Методи дослідження лор-органів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок