Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма.

Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма.

Назва:
Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,27 KB
Завантажень:
326
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Лекція
Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма.


П Л А Н
1. Класифікація переломів верхньої щелепи
2. Клінічні прояви.
3. Види транспортної імобілізації.
4. Лікування переломів верхньої щелепи.
5. Класифікація переломів виличної кістки і дуги.
6. Діагностика.
7. Лікування хворих з переломами виличної кістки і дуги


Переломи верхньої щелепи відносяться до числа найбільш важких
Пошкоджень кісток лицевого черепа. Частота переломів верхньої щелепи коливається в широких межах (від 2,9 до 20,3% всіх переломів щелеп).
На підставі особливостей анатомічної будови верхньої щелепи, а також експериментів, проведених Ле-Фором (1901 р.) і клінічних спостережень були встановлені: лінії слабкості, за якими найбільш часто наступають переломи верхньої щелепи.
Розрізняють три основні типи переломів верхньої щелепи за Ле-Фором:
Ле-Фор І - перелом тіла щелепи в горизонтальній площині, при якому відламується дно верхньощелепної пазухи, дно носа. При двобічному переломі проходить горизонтальний перелом перегородки носа. Лінія перелому проходитьвід краю грушовидного отвору горизонтально позаду вище альвеолярного паростка до горба в. щелепи і до криловидного паростка клиновидної кістки.
Ле-Фор II - лінія перелому проходить горизонтально через носові кістки, переходить на внутрішню поверхню очниці і доходить по ній до нижньої очної щілини. Далі йде по нижній стінці очниці попереду, перетинає нижньоочний край поблизу від скулощелепового чи по ньому і вздовж шва переходить з передньої стінки верхньої щелепи до нижнього відділу криловидного паростка. При двобічному переломі в.щ. по другому типу завжди ламається перегородка носа в вертикальному напрямі і дещо спереду назад. Цей перелом називають щелепово-лицеве роз`єднання.
Ле-Фор ЕП - ще називається черепно-лицевим роз`єднанням, так як вся верхня щелепа з виличною кісткою відділяється від основи черепа. Лінія перелому при цьому типу перелому проходить поперечно через носові кістки, переходить на внутрішню стінку очниці і доходить до нижньоочної щілини, далі від неї лінія зламу проходить по зовнішній стінці очниці, пересікає зовнішній край очниці по лобно-виличному шву чи поблизу нього і йде позаду, до верхнього відділу криловидного паростка клиновидної кістки, який відділяється разом з верхньою щелепою. Спостерігається перелом скроневого паростка виличної кістки біля вилично-скроневого шва.
Деколи спостерігаються змішані переломи, коли з одної сторони може виникнути перелом по другому, а з іншої - по третьому типу. Крім того, деколи бувають однобічні переломи в/щелепи, коли щілина проходить ближче до середньої лінії між правою і лівою верхньощелеповими кісткам.
Тепер часто використовується термін "переломи середньої зони лицевого скелету”. Межами середньої зони лицевого скелету є:
зверху - верхньоорбітальна лінія;
знизу - лінія змикання зубних рядів, в цю зону входять також кістки, носа, стінка орбіти, виличні кістки і дуги, власне, верхня щелепа.
При однобічному переломі зміщується та щелепа (частина в.щ.), яка знаходиться на стороні удару, при двобічному переломі зміщуються обидві щелепи. При цьому вони, як правило, опускаються донизу, деколи настільки, що впираються в зуби нижньої щелепи при відкритому чи напіввідкритому роті і зсуваються дозаду. При цьому передній відділ верхньої щелепи спускається значно менше, ніж задні відділи верхньої щелепи, навіть при суббазальних переломах або повному черепно-лицевому роз`єднанні (Ле-Фор III). Це пояснюється двома причинами:
1) тягою латеральних криловидних м`язів, які беруть початок в ділянці горбів верхньої щелепи;
2) власною масою (вагою) кісткового масиву верхньої щелепи. При стисканні обличчя між двома твердими предметами, падінні з великої висоти обличчям донизу і при деяких інших видах травм, зміщення верхньої щелепи переважно поєднюється зі зміщенням виличних і носових кісток, розривом м`яких тканин обличчя і голови. Деколи одна або обидві щелепи розходяться в сторони, цесвідчить про повне порушення зв`язків верхньої щелепи з іншими кістками обличчя і основою черепа, про порушення зв`язку по лінії підннебінного шва.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок