Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування

Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування

Назва:
Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,07 KB
Завантажень:
341
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування


ЗАПАЛЕННЯ ПУПКА
У дітей з перших днів життя може виникнути запалення пупкової ранки, яка інфікується стафілококами, стрептококами тощо.
Пупкова ранка не гоїться понад 2 тиж і продовжує мокнути. З'являються серозні або серозно-гнійні виділення. Утворюються кірочки, а після їх відпадання лишаються невеликі, іноді кровоточиві виразки.
У разі нагноєння у дитини нерідко підвищується температура тіла, погіршується загальний стан, зменшується апетит. Запальний процес поширюється на шкіру навколо пупка та підшкірну основу. Спостерігаються випинання пупка, червоні смуги на животі. Виникає небезпека поширення інфекції на пупкові судини і розвитку сепсису.
У початковій стадії запалення треба робити місцеві компреси з води температури 25 — 30 °С, які міняти в міру зігрівання. Компреси прикладати до припинення запалення.
Під час нагноєння промивати ранку відваром квіткових кошиків нагідок лікарських: 10 г залити 150 мл окропу, кип'ятити 10 хв на малому вогні, настояти 1 год, процідити.
У разі нагноєння пупкової ранки накладати пов'язку з настоянки бруньок тополі чорної (1:10) на 40 % спирті етиловому, розведеної перевареною водою у співвідношенні 1:3 або 1:5.
Для присипок використовують порошок кореня солодки голої або трави чистотілу звичайного.
У народній медицині здавна обробляли пупок новонародженого рициновою олією, якщо він погано гоївся.
У разі катарального запалення пупка дитину можна лікувати вдома. Якщо ж запалення гнійне, немовля негайно госпіталізують, аби запобігти розвитку небезпечних ускладнень (остеомієліт, пневмонія деструктивна, виразково-некротичний ентероколіт тощо).
Важливим є підвищення захисних сил організму.
ЗАПАМОРОЧЕННЯ
Запаморочення — відчуття хворим обертання його самого або оточуючих предметів, провалювання, падіння, нестійкості підлоги.
Запаморочення є симптомом багатьох хвороб, зокрема синдрому Меньєра, лабіринтиту та інших захворювань внутрішнього вуха, енцефаліту, порушення мозкового кровообігу, струсу та контузії мозку, пухлин мозку, мозочкових порушень. Нерідко запаморочення приєднується до вегетативних порушень, неврастенії, істерії. Запаморочення буває при недокрів'ї, іноді при глистах.
У разі сильного запаморочення хворий втрачає здатність зберігати рівновагу тіла. Йому здається, нібито всі предмети рухаються. Під час ходьби дитина часто хитається, хапається за все, аби не впасти. Навіть під час сидіння та лежання хворому здається, що він падає.
Приступи запаморочення тривають від кількох хвилин до кількох годин. Як правило, запаморочення супроводжується нудотою, блюванням, підвищеною пітливістю, зміною частоти пульсу, коливанням тиску.
При хворобі Меньєра приступ запаморочення супроводжується шумом у вухах, порушенням рівноваги, появою ністагму (мимовільне тремтіння очних яблук), блюванням. Спостерігаються зниження слуху (тимчасове або постійне), почервоніння обличчя, кропив'янка, вазомоторний риніт.
Обертальне запаморочення виникає за безпосереднього ураження лабіринту вуха. Запаморочення та блювання характерні для пухлин черепної ямки. Зрідка запаморочення буває еквівалентом епілептичного приступу.
Запаморочення може виникнути від руху, пов'язаного з колиханнями тіла (наприклад, під час хитавиці на морі), або під час швидкого обертання на каруселях.
Нервове, істеричне запаморочення виникає у разі виснаження, надмірних душевних зворушень.
Запаморочення супроводжує і хвороби органів травлення, буває при запорі, отруєнні алкоголем, вдиханні отруйних речовин. Найчастіше воно виникає при хворобах печінки.
Лікування запаморочення проводять залежно від його причини.
При приступах запаморочення хворому треба забезпечити повний спокій.
При синдромі Меньєра призначають щадну, переважно молочно-рослинну, дієту. Під час приступу на голову слід накласти холодний компрес, зігріти ноги, розтерти їх, аби кров відтягти від голови.
При симптомокомплексі Меньєра, неврозі рекомендують таку суміш: Трава собачої кропиви серцевої — 20 г Кореневища з коренями валеріани лікарської —10 г
Плоди кмину звичайного — 20 г
Плоди фенхелю звичайного — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Запалення пупка. Запаморочення. Народні методи лікування

Схожі роботи:


BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок