Головна Головна -> Реферати українською -> Медицина та здоров'я -> Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати, їх групи, форми випуску

Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати, їх групи, форми випуску

Назва:
Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати, їх групи, форми випуску
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,19 KB
Завантажень:
305
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
РЕФЕРАТ
на тему:
“Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати,
їх групи, форми випуску”


ПЛАН
1. Поняття та основні підходи до інсулінотерапії
2. Основні цукрознижуючі препарати
Висновки
Список використаної літератури


1. Поняття та основні підходи до інсулінотерапії
Лікуваня інсуліннезалежного цукрового діабету (ЦД) повин-но бути комплексним і включати:
нормалізацію вуглеводного обміну,
нормалізацію артеріального тиску,
нормалізацію ліпідного обміну,
модифікацію способу життя (відмова від куріння, дієта,
фізичні вправи, догляд за станом стоп тощо).
Початкова доза інсуліну при переході на інсулінотерапію — приблизно 0,5 ОД/кг. Використовують в основному людський інсулін середньої трива-лості дії, добову дозу розподіляють на декілька введень (наприклад, 2/3 добової дози в ранкові години, 1/3 — перед вечерею чи на ніч). Можна додавати інсулін короткої дії — 5-10 ОД перед сніданком та вечерею. При гострих захворюван-нях і після хірургічних втручань потреба в інсулі-ні на деякий час збільшується.
Існують особливі клінічні ситуації, коли інсулінотерапія має певні переваги перед іншими видами терапії, навіть у пацієнтів з ЦД II типу.
Ниркова недостатність. Дане захворювання під-вищує ризик гіпоглікемії, особливо у хворих, що приймають пероральні цукрознижуючі пре-парати. У разі розвитку гіпоглікемії застосуван-ня метформіну та інгібіторів альфа-глюкозидази протипоказане. Використовують похідні тіазолідиндіону, однак слід пам'ятати, що вони можуть спричинити затримку рідини в організмі. При-значають такі препарати короткої дії, як гліпізид, репаглінід і натеглінід. Якщо рівень креатиніну в сироватці перевищує 1,8 мг% (або швидкість клубочкової фільтрації менша 60 мл/хв), найбільш безпечним є застосування інсуліну.
Захворювання серця і легень. Обструктивні апное уві сні, хронічна гіпоксія і серцева недос-татність III-IV функціональних класів підвищують ризик лактат-ацидозу. Метформін таким паці-єнтам протипоказаний. Хворий, який приймає похідні тіазолідиндіону, повинен бути поінфор-мований про те, що у разі появи набряків ніг і задишки, швидкого збільшення прибавки маси тіла треба негайно звернутися до лікаря. Найбез-печнішими для таких пацієнтів є препарати суль-фанілсечовини короткої дії (гліпізид), меглітиніди (репаглінід, натеглінід) та інсулінотерапія.
Захворювання печінки. При захворюваннях печінки різко підвищується ризик лактат-ацидо-зу і гіпоглікемії, метаболізм багатьох перораль-них цукрознижуючих засобів сповільнений. При підвищенні активності АЛТ у 2,5 рази і більше метформін та похідні тіазолідиндіону не призна-чають. Препарати сульфанілсечовини другого покоління (гліпізид і глібенкламід) метаболізу-ються в печінці лише частково, і тому мають використовуватися з обережністю у зв'язку з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш безпеч-ним у даної категорії хворих вважається призна-чення інсуліну.
Хворим на ЦД з ожирінням найчастіше признача-ють метформін, що сприяє зниженню маси тіла й утриманню нормальної її величини. Оскільки у переважної більшості пацієнтів з надмірною масою тіла має місце виражена інсулінорезис-тентність, то препарати інсуліну для них обов'яз-ково слід поєднувати з похідними тіазолідин-діону, який посилює дію інсуліну (як і метфор-мін — частково).
Основні рекомендації до призначення інсуліне-терапії при ЦД II типу.
1, Якщо попередня терапія пероральними цукрозиижуючими препаратами виявилася або стала неефективною, до неї можна додати інсу-лін або повністю переходити на інсулінотерапію. При цьому найчастіше використовують одну з наведених нижче схем.
A. Додавання інсуліну до пероральних цукрознижуючих засобів. Хворому, що отримує метформін або похідні іазолідиндіону, на ніч призначають інсулін NPH або інсулін гларгін. Початкова доза —0,1 ОД/кг. Якщо хворий приймав похідні сульфаніл-сечовини, їх можна відмінити. У разі доцільності їх поєднання з препаратами інсуліну, останній при-значають на ніч, як описано вище, а дозу похідних сульфанілсечовини знижують вдвічі.
Б. Перехід на монотерапію інсуліном розпочина-ють із введення інсуліну два рази на добу, потім кількість ін'єкцій поступово збільшують, орієн-туючись на режим харчування пацієнта, його фізичну активність і результати контролю рівня глюкози у крові.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Інсулітотерапія. Цукрознижуючі препарати, їх групи, форми випуску

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок