Головна Головна -> Реферати українською -> Гроші і кредит -> Банк як позичальник: формування кредитних ресурсів

Банк як позичальник: формування кредитних ресурсів

Назва:
Банк як позичальник: формування кредитних ресурсів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,63 KB
Завантажень:
90
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
План

1. Відкриття і ведення депозитних рахунків

2. Відсотки за депозитами

3. Управління і контроль за депозитними операціями у комерційному банку

Література

1. Відкриття і ведення депозитних рахунків

При здійсненні депозитних операцій банк приймає грошові кошти клієнтів на відповідні балансові рахунки, що визначені планом рахунків бухгалтерського обліку. Депозитний рахунок — це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається.

Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу.

У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. У разі укладення з банком договору ощадного вкладу "до запитання" за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки.

Після закінчення строку зберігання коштів на підставі договору строкового вкладу кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок відповідно до умов договору або договір вважається продовженим на умовах вкладу "до запитання".

Для комерційного банку вклади "до запитання" є нестабільними, що обмежує можливість і сферу їх використання. У зв'язку з цим відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Банк може вимагати від власників такого рахунка підтримання на ньому заздалегідь обумовленого залишку грошових коштів.

Якщо вклади до запитання носять, в основному, короткостроковий характер, то строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв'язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. Комерційні банки можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об'єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строково-накопичувальної (строкової).

Згідно з Порядком нарахування, обліку, виплати і утримання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банку (постанова правління НБУ № 155 від 16 вересня 1994 р.) відсотки за депозитними рахунками нараховуються за календарне число днів. Нарахування відсотків за депозитними вкладами проводиться з дня внесення грошей на рахунок або з дня надходження перерахувань на кореспондентський рахунок установи банку.

Комерційні банки постійно прагнуть запроваджувати нові види депозитних рахунків і використовувати прогресивні технології їх обслуговування. Сучасні схеми банківської роботи з депозитними рахунками побудовані на принципах максимальної оперативності, ефективності і зркзності для клієнтів. Загальні правила відкриття та ведення депозитних рахунків можуть бути індивідуалізовані стосовно кожного окремого клієнта з урахуванням конкретної фінансової ситуації, що склалась у нього і в банку.

Депозитні рахунки відкриваються як в національній, так і в іноземній валютах. Вітчизняні комерційні банки працюють також з так званими дилінговими депозитними рахунками. В цій схемі клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті — гривнях. Банк щоденно подає клієнту котирування основних валют (це, як правило, долар США, німецька марка, російський карбованець, британський фунт стерлінгів). Клієнт, використовуючи котирування, за власним бажанням змінює валюту рахунка та розміщує еквівалент вкладу на певний строк. Додатковий доход при цьому може бути отриманий за рахунок різних відсоткових ставок і курсових різниць.

Залучення вільних валютних коштів на рахунки в установи банків (а сума іноземної валюти, що нині перебуває на руках в українських громадян, досить значна) є надзвичайно

актуальним і важливим для активізації інвестиційних процесів у національній економіці України. Банки можуть відкривати анонімні валютні депозитні рахунки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Банк як позичальник: формування кредитних ресурсів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок