Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Український химерний роман у контексті латиноамериканського магічного реалізму

Український химерний роман у контексті латиноамериканського магічного реалізму

Назва:
Український химерний роман у контексті латиноамериканського магічного реалізму
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,49 KB
Завантажень:
344
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Український химерний роман у контексті латиноамериканського магічного реалізму


Свого часу критики, торкаючись питання про „умовність”, „фольклорність”, „міфологізм” у сучасній українській літературі, ставили твори химерної прози в типологічний ряд споріднених романів і повістей інших національних літератур. Здобутки українського химерного роману зіставляли з досягненнями російської „сільської прози”, грузинського історичного роману чи прибалтійської інтелектуальної прози [9, с. ; 7, с. ; 21, c. ]. Проводили і певні паралелі химерного роману з творами латиноамериканської літератури, не менш умовно окресленими, ніж явища магічного реалізму.
Основою визначення сучасної латиноамериканської прози як літератури магічного реалізму став у 40-х роках термін „магічна реальність”, що прижився в літературі з легкої руки А. Карпентьєра і його роману „Царство від світу цього”. Визначення „химерний” походить від підзаголовку („химерний роман із народних уст”) до роману О. Ільченка „Козацькому роду нема переводу...” з 1958 р. „Багатозначні”, „дуже умовні” терміни (проза „магічного реалізму”, „химерна” проза) викликають справедливі нарікання критиків, тим паче, що прикладаються до таких різних, інколи діаметрально протилежних явищ, як герметичність, аскетизм оповідань Х. Борхеса і барокова манера оповіді у творах Ґ. Ґарсіа Маркеса чи, відповідно, концептуальність, містицизм романів В. Шевчука й фольклорність на рівні орнаментальному в прозі Є. Гуцала тощо. Через те, мабуть, і немає чіткого визначення феномену магічного реалізму, як і химерності, усе в цих явищах, починаючи від їх визначення, має „печать приблизності”, хоча й надалі побутує в латиноамериканській і, відповідно, українській критиці, стаючи дедалі звичнішим. До спільних рис українського й латиноамериканського романів можна віднести переплетення елементів реальних і фантастичних, творчу орієнтацію письменників на фольклорні традиції в руслі духовних і морально-етичних запитів сучасності, часово-просторові зсуви, уведення елементів народної сміхової культури, фантасмагоричне перетворення реальної дійсності, де спрацьовує принцип „учуднення” („учуднення”) звичайного. В обох випадках можна також говорити про своєрідний „синкретичний” роман [19, c. ; 11, c. ], побудований за принципом „поєднання несподіваних і непоєднуваних, на перший погляд, речей”, у якому багатотонність художніх структур випливає із закорінення названих напрямів у принципах національного бароко. Це виявилося передусім у так званому „барочному письмі”, бароковому стилі, якому властиві органічний синкретизм (поліфонічність). Для фантастичної літератури, різновидами якої є латиноамериканський роман магічного реалізму чи українська химерна проза, характерне моделювання фантастичного світу, де модель виявляє здатність до узагальнення, абстрагування, глобалізації висновків. Твори ці стають своєрідною езоповою мовою сучасності. В обох випадках, врешті, письменники, зосереджуючи увагу на непрямому відображенню дійсності, пробують відновити національну ідентичність, відчуваючи потребу зберегти й захистити основи рідної культури, її найвищі цінності, серед яких – народність. У випадку химерного роману, що „кинув виклик консерватизму естетичної форми” [17, c. ], ішлося також про розхитання із середини муру такого бастіону, як соціалістичний реалізм з його твердою установкою на правдоподібність.
На думку Ю. Покальчука [20, c. ], процес розвитку латиноамериканської „фольклорної” прози еволюціонував од вживання фольклорних кліше як етнографічної орнаменталістики й прямого відтворення фольклорних міфів, легенд, притч („Мертве море” Ж. Амаду, „Загублені сліди” А. Карпентьєра, „Маїсові люди” М.-А. Астуріаса) до використання фольклору як конструктивного начала поетики твору („Зелений Папа” М.-А. Астуріаса, „Сто років самотності” Ґ. Ґарсіа Маркеса). Цей процес „від калькування до синтезування” зумовив характер найкращих зразків латиноамериканської „фольклорної прози”, як творів вибудованих більшою або меншою мірою на фольклорній основі, які водночас є художньою трансформацією фольклору і життєвого матеріалу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Український химерний роман у контексті латиноамериканського магічного реалізму

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок