Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Я маю надію прислужитися своєму народові…”  Осип Маковей

Я маю надію прислужитися своєму народові…”  Осип Маковей

Назва:
Я маю надію прислужитися своєму народові…”  Осип Маковей
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,82 KB
Завантажень:
294
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
“Я маю надію прислужитися своєму народові…”  Осип Маковей


Кінець ХІХ – поч. ХХ ст. знаменитий появою у літературі нового покоління перехідної формації, з європейським літературним смаком, новочасними суспільними і політичними поглядами, з душею, що рветься до соціальної, гармонійної і щирої діяльності.
Сформований під знаком гуманітарних цінностей, Осип Маковей своєю творчістю обстоював національну незалежність та ідентичність українців як повноцінної самодостатньої європейської нації. У цьому контексті його творчість продовжила й збагатила найкращі традиції як українського поетичного слова ХІХ ст. (бурлеску І.Котляревського, гумору С.Руданського, громадянськості І.Франка, Лесі Українки, П.Грабовського, М.Старицького, сатири В.Самійленка), так і мелодійність, глибину чуття української народної поезії та західноєвропейської літератури.
Маковей увійшов до літератури в середині 80-х років ХІХ ст. – у час деструктивних змін літературних канонів, позначений пасивністю політичного життя, протистоянням неонародництва і модернізму. Як неонародник, Маковей усвідомлював потребу максимальної консолідації інтелектуальних сил, щоб відкрити своє істинне національне обличчя, пришвидшити процес самоідентифікації та послабити суперечності, які дедалі більше наростали між сферою духовного життя суспільства і реальною дійсністю. Цій меті підпорядкував життя, діяльність і творчість Маковей.
Літературна спадщина Маковея велика і різноманітна. Найголовніші прижиттєві видання його творів: “ Поезія” (1894), “Подорож до Києва” (1897), повість “Залісся” (1897), збірка оповідань “Наші знайомі” (1901), “Оповідання” (1904), історична повість “Ярошенко (1905), “Пустельник з Путні” та інші оповідання” (1909), поема “Ревун” (1911). Цикл поезій “Гірські думи” (1899), збірки нарисів “Кроваве поле” (1921), сатиричних оповідань і нарисів “Прижмуреним оком” (1923); велика кількість поезій, фейлетонів, літературно-критичних та педагогічних праць, колосальний епістолярій і понині “спочиває” в архівах, чекаючи свого дослідника і видавця.
Написанню поеми “Ревун” передували такі події. Наприкінці 1909 р. Осипа Маковея запрошують до Львова на вакантну посаду вчителя жіночої семінарії. Та за ці роки в нього склалися “дуже добрі” службові відносини в Чернівцях. “Красних не може собі й бажати, – відповідає він К.Студинському. – Директор людяний, вірить і поважає мене, не контролює майже ніколи: учу я, як хочу. “Гайдамаків” читаю, не викидаючи “ніже тієї коми” у школі, в клясі” [4, 125]. Щоб проміняти волю на неволю, треба “чогось грандіозного”.
Перспектива “ходити поміж дощ з ляхами” і “не бути певним куска хліба” – не приваблювала. Службу не боюся, писав він дружині 26 жовтня 1909 р., – але львівську руську громаду ненавиджу, і все! Скоро би я в ню вліз, я без війни з нею не всидів би. Забагато там брехні і облуди, щоб я мовчав”. З іншого боку, рамки провінційного містечка, віддаленого від центрів культурного життя Галичини, були надто вузькими для повної реалізації багатогранного таланту і наукового зацікавлення Маковея. Львів – великий культурно-інтелектуальний центр, де “є з ким поговорити, є в кого порадитися, є книжки”, чого так бракувало в Чернівцях. Та й на малу батьківщину – до Яворова – ближче. Після тривалих і тяжких роздумів восени 1910 р. Маковей прийняв запрошення.
Поема “Ревун” була завершена раніше (1909-1910), проте надрукувати її автор не наважився, побоюючись,”сатира певно, не припаде до смаку всяким великим і малим ревунам” (3,Ф.59). Закінчивши поему, Маковей зробив двадцять рукописних відбитків і надіслав “добрим знайомим у писаних”, зокрема і К.Студинському: “Ревун – се наш типовий політичний Дон-Кіхот, чоловік, що береся до поважних справ без поважного приготовленя; се дурисьсвіт з патріотичними фразами на устах, шлягер (пустомеля. – Н.О.) і очайдух, котрий знає, що у нас може багато зискати, а нічого не втратить. Хто лише дивиться на наше суспільне життя в Галичині не засліпленими очима, сей добачить не одного такого Ревуна і між представниками народу, і в самім народі» [4, 236].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Я маю надію прислужитися своєму народові…”  Осип Маковей

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок