Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Література слов’янського романтизму як предмет постколоніального дискурсу

Література слов’янського романтизму як предмет постколоніального дискурсу

Назва:
Література слов’янського романтизму як предмет постколоніального дискурсу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,16 KB
Завантажень:
102
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Література слов’янського романтизму як предмет постколоніального дискурсу


Коли говоримо про романтизм, здебільшого так чи інакше постає питання імперського дискурсу – чи йдеться про літературу англійського романтизму, або російського. Доля слов’янських народів у ХІХ столітті тісно пов’язана з найбільшими європейськими імперіями, Російською, Австро-Угорською, Османською. Так само можна сказати, що розвиток романтичної літератури більшості слов’янських народів був спровокований саме стосунками в межах імперії, кажучи сучасною мовою, антиколоніальним рухом.
Метою цієї праці є спроба розглянути літературу українського, польського і російського романтизму в межах постколоніальної парадигми, визначити характерні особливості власне східнослов’янської ситуації, зумовлені специфікою стосунків у межах Російської імперії.
Заявлену тему ми обґрунтовуємо, використовуючи і класичні дослідження з постколоніальних студій, і студії з націоналізму (Едвард Саїд „Орієнталізм” (1978), Бенедикт Андерсон „Уявлені спільноти” (1983), Ентоні Сміт „Національна ідентичність”(1991), Цвєтан Тодоров „В людському різноманітті: націоналізм, расизм та екзотизм у французькій думці” (1993), Роман Шпорлюк „Імперія та нації” (2000), і достатньо нові праці, що стосуються прочитання російської літератури в контексті постколоніального дискурсу (Сьюзен Лейтон „Російська література та імперія” (1994), Калпана Сахні „Розіпнутий Схід” (1997), Єва Томпсон „Трубадури Імперії” (2001). Посилаємося також на публікації сучасних українських, польських та російських дослідників, які в своїх працях вдаються до нового прочитання романтичної літератури та до аналізу стосунків у межах Російської імперії. Це такі праці, як „Застукали сердешну волю” Івана Дзюби (1998), „Від Малоросії до України” Миколи Рябчука (2000), „До Європи” Марії Яніон (2000), „Кормя двуглавого орла” Андрія Зоріна (2001).
Концептуальними для цієї роботи є поняття „імперії”, „нації”, „національної літератури”, „романтизму”, „імперської літератури”, „антиімперської літератури”, „мови”, „ідеології”. Так само ми використовуємо низку публікацій, що в той чи інший спосіб допомагають обґрунтувати заявлену тему.
Традиційно в контексті постколоніального дискурсу розглядають новітню афроамериканську, індійську чи африканську літературу. Воно й зрозуміло, оскільки ще в недалекому минулому їхні держави були офіційними колоніями, або все ще болісно переживають наслідки расової дискримінації, як у США, а потім, здобувши політичну незалежність, почали творити постколоніальну культуру, літературу тощо. Можна багато говорити про особливості цих літератур та про специфічне місце, яке вони займають у світовому контексті, але безсумнівним є те, що початково представники цього дискурсу засвоїли європейську традицію, європейський контекст, а вже потім на фундаменті культури колонізаторів почали вибудовувати власний контекст, все одно залишаючись у лоні письма колонізаторів.
Стосовно слов’янської ситуації, власне, контексту міжлітературних стосунків російської, української, польської літератур, то все видається набагато цікавішим.
Варто зазначити, що коли сучасна постколоніальна література збагатилася завдяки літературі колонізаторів, то щодо слов’янських літератур, зокрема у стосунках між українською, російською та польською літературами, маємо певну своєрідність. Російська культура / література формувалася під безпосереднім південно-західним впливом, а саме впливом української культури другої половини XVII–XVIII століть. Українські інтелектуали, перенесені / перевезені з Києво-Могилянської Академії на московський ґрунт, заклали підвалини нової російської культури / літератури. Можна згадати і Феофана Прокоповича, і Григорія Сковороду, Михайло Ломоносов так само здобув освіту в Києві.
Роман Шпорлюк з цього приводу зазначив: „..Результатом цього стала трансформація російської культури під українським, або західноруським (включаючи білоруським) впливом, яка змушувала деяких російських учених пов’язувати з’яву нової Росії з „українізацією” Московії в XVII–XVIII ст.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Література слов’янського романтизму як предмет постколоніального дискурсу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок