Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Модусно-диктумна співвіднесеність у реченнєвій структурі

Модусно-диктумна співвіднесеність у реченнєвій структурі

Назва:
Модусно-диктумна співвіднесеність у реченнєвій структурі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,75 KB
Завантажень:
74
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Модусно-диктумна співвіднесеність у реченнєвій структурі


Модусно-диктумна співвіднесеність (далі – МД-співвіднесеність) – це відношення між елементами семантичної моделі, один із яких знаходиться в М-частині, а інший в Д-частині речення, у якому і диктум, і модус виражені предикативно або лексично, тобто відповідними мовними вираженнями (далі – МВ). Класичним прикладом МД-співвіднесеності може слугувати, напр., речення: Вона обіцяла мені, що [вона] виспиться перед іспитом або речення із прямою мовою, напр.: Батько подивився на неї [Наталію] і сказав: - Ти в мене сьогодні як царівна (М.Івасюк).
Саме такі конструкції здебільшого потрапляють у поле зору дослідників анафори. Однак з’ясувальне складне речення і речення прямої мови далеко не вичерпують список конструкцій, у яких може реалізуватися МД-співвіднесеність.
МД-співвіднесеність по-різному корелює з іншими референтними відношеннями. Її варто відрізняти від міжпропозитивної співвіднесеності, яку можна назвати диктумно-диктумною (ДД). Це співвіднесеність у структурах обставинного й означального типу [Черемисина, Скрибник 1988]. Сферу використання цих понять Т.В. Шмельова обмежує поліпропозитивними, а не поліпредикативними об’єктами, у яких жодна з пропозицій не входить до сфери дії іншої, а основним змістом структури є відношення між пропозиціями [Шмелева 1988] – релятивна логічна пропозиція. Прикладом міжпредикативної ДД-співвіднесеності може бути співвіднесеність у складнопідрядному реченні часу, напр.: Коли людина помирає, вона безпомічна (М.Івасюк).
МД-співвіднесеність виникає при актантних відношеннях між частинами, коли спостерігається асиметрія синтаксичного відношення, і одна з частин потрапляє у сферу дії іншої. Ця асиметрія, вставленість однієї частини речення в іншу, відрізняє МД-структури від ДД-структур і утворює мовний фактор, що впливає на особливості вираження МД-співвіднесеності.
МД-співвіднесеність перетинається з моносуб’єктністю, пор., напр., моносуб’єктне ЗР-що: Дмитро Петрович стверджує, що [Дмитро Петрович] не одержував від тебе листа, який вимагає термінової відповіді (Ю. Збанацький).
Відношення перетинання означає, що існують моносуб’єктні конструкції з МД-співвіднесеністю, але вони не вичерпують ні моносуб’єктних конструкцій, ні випадків МД-співвіднесеності. Однак категорія моносуб’єктності відіграє значну роль в аналізі МД-співвіднесеності.
МД-співвіднесеність реалізується в реченнях з мовленнєвою каузацією, або імперативних реченнях, у яких використовуються М-предикати із семантикою спонукання: наказати, веліти, просити, радити тощо, і виражається:
1) лексичним значенням предиката, напр.: Скористаюся з нагоди і запрошую [прошу приїхати] до нас у Чернівці науковців з Інституту української мови НАН України;
2) інфінітивною конструкцією, напр.: Тамара [з нагоди неділі] попросила [мене] залишитися у місті;
3) з’ясувальним складним реченням, напр.: Хочу, щоб ви надихалися цього повітря (О.Гончар).
Розмаїтість засобів вираження МД-співвіднесеності вимагає їх упорядкування, опису умов вживання в МД-структурах, що повинно сприяти чіткішій диференціації МД-співвіднесеності і суміжних явищ.
Як показав огляд літератури і попередні спостереження, особливості МД-співвіднесеності варто шукати не в засобах вираження, а в принципах їхнього використання, у способі, механізмі вираження.
Виявлено, що наявність і характер вираження МД-співвіднесеності і для граматики мовця, і для граматики слухача визначається дією декількох чинників, хоч значущість цих факторів і принцип їхнього обліку для створення речення і його розуміння різний. До цих чинників належать:
1. Референтна ситуація: єдність/тотожність особи, включеної в подію зовнішньо-внутрішньої сфери (інакше – володіння інформацією), і особи, щодо якої відбувається ця подія, – рефлективна діяльність двох видів:
а) суб’єктно-рефлективна діяльність (у референтній події особа здійснює розумову, емоційну або мовленнєву дію, змістом якої є подія з участю цієї ж особи);
б) адресатно-рефлективна діяльність (у референтній події до особи звернене мовлення, змістом якого є подія, у якій бере участь ця ж особа).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Модусно-диктумна співвіднесеність у реченнєвій структурі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок