Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Філософська лірика як поезія рефлексії

Філософська лірика як поезія рефлексії

Назва:
Філософська лірика як поезія рефлексії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
24,66 KB
Завантажень:
129
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Філософська лірика як поезія рефлексії


Філософська лірика як своєрідне явище художньо-словесної творчості сьогодні отримала вже досить різнобічне висвітлення. Проте, як засвідчує досвід найновіших студій на матеріалі української літератури [див.: 36, с. 8-38], власне теоретичні аспекти цього феномену найменше розроблені. Чимало вчених просто уникали експлікації теоретичних проблем, іґноруючи будь-які генологічні дефініції філософської лірики і висвітлюючи її конкретні зразки винятково в історико-літературній перспективі. Тож досі залишається невизначеним статус філософської лірики в системі генерики. Що це – тематична група, жанр, вид, різновид, метажанр, “напрям” поезії? Різноманітність відповідей на це запитання природна, однак вона породжує ситуацію категоріального хаосу, внаслідок якого означення “філософський” (“філософічний”) І. Качуровський розмежовує поняття “філософський” та “філософічний” так: “філософський – той, що філософія є його суттю; філософічний – той, що якоюсь мірою стосується філософії” [цит. за: 27, с. 76]. З огляду на те, що це розмежування не набуло статусу нормативного, ми вживаємо традиційний термін “філософська лірика”, залишаючи поняття філософічності для означення найзагальніших (метажанрових) властивостей художнього змісту. стосовно ліричних творів втрачає термінологічну визначеність і часто фіґурує в суто оцінному сенсі (філософська лірика – себто ідейно глибока, інтелектуально насичена, “мудра” – незалежно від предмета художнього пізнання).
Відтак, хоча поняття філософської лірики в українському літературно-критичному та літературознавчому дискурсах активно вживається принаймні з 60-х років минулого століття, ця терміносполука ще належить до найбільш дискутованих, теоретично неусталених, навіть сумнівних. Попри те, що численні рецензії, статті й монографії рясніють констатаціями філософічності окремих творів, циклів, книг, письменницьких обдаровань, сама категорія літературної філософічності й генологічний статус такого її вияву, як філософська лірика, ще й досі зазнають серйозної критики.
“Чи правомірний сам термін “філософська лірика”? І чим її видові ознаки відрізняються від родових ознак лірики взагалі? І чи не є цей термін оксюмороном? Або спробою поєднати несумісні сфери вияву людської сутності? Чому немає, скажімо, лірики “історичної”, “кібернетичної”?.. Бо філософія – “наука наук”? Але ж література – не наука, а один із видів мистецтва…” [38, с. 95], – такі сумніви й проблемні запитання висловлює, наприклад, А. Ткаченко у рецензії на книжку Е. Соловей “Поезія пізнання”. Природно, що вони постають перед кожним дослідником феномену філософської лірики і, не відповівши на них, годі починати системні наукові студії.
Тож чи не суперечить універсально-загальний масштаб філософського мислення конкретно-чуттєвому типові ліричного художнього мислення? Себто, іншими словами, чи філософічність і ліричність не є взаєзаперечними, контрадикторними поняттями?
Передусім слід наголосити: у літературі emotio й ratio так само нероздільні, як і в людській психіці та людському житті. Уявлення про лірику як “царство” лише емоцій, почуттів, переживань так само архаїчне й неточне, як і розуміння філософії як “науки наук”, “імперії” чистого й суворого ratio. У своєму реальному культурному бутті обидві ці форми самоздійснення людського духу поєднують у собі раціональні та емоційні, логічні та інтуїтивні моменти світоставлення й світоосягання. “Чиста” лірика, цілком “бездумна”, ірраціональна, існує хіба в абстракції; на практиці ж чи не кожен ліричний твір, будучи вираженням певного почуття, водночас несе в собі якусь думку, осмислене життєве спостереження (хоча не обов’язково – філософську ідею). “Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки, – нотував у щоденнику В. Симоненко. – Що то за простір, коли в ньому не можна рухатися? Яка то поезія, коли вона не мислить? Поезія – це прекрасна мудрість” [35, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Філософська лірика як поезія рефлексії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок