Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі

Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі

Назва:
Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,42 KB
Завантажень:
241
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі


Актуальність теми статті обумовлюється інтересом сучасної лінгвістичної науки до вивчення процесів породження та сприйняття дискурсу як комунікативної ситуації, що є результатом синхронізації когнітивних процесів комунікантів, безперервно взаємодіє з їх рефлексуючою діяльністю, яка оформлюється в когнітивних-комунікативних стратегіях і динамізує текстову систему, включаючи її в простір семіозісу. Теоретичним підґрунтям статті є теорія всеохоплюючої діалогічності, що походить від концепції гуманітарного пізнання М.М. Бахтіна [Бахтін 1996] та Ю.М. Лотмана [Лотман 1992] і дає змогу інтегрувати положення „ключових концептів і методик різних галузей для вивчення загального об’єкта, яким є мова в своїй головній маніфестації – мовнокомунікативній” [Селіванова 2002 : 278].
Спираючись на когнітивно-комунікативні особливості міжнародно-правового дискурсу (МПД) і на загальноприйняте в сучасній лінгвістиці положення про те, що „гносеологічним і комунікативним центром дискурсу і тексту є ... індивідуальна свідомість” [Селіванова 2002 : 228], в статті обґрунтовуємо таку робочу гіпотезу: складові комунікативної моделі МПД є рівнями діалогізації з текстом (або з міжнародно-правовою реальністю, що має бути оформлена в нормативний текст) різних компонентів тезауруса комунікантів. Якщо висвітлювати проблему антропоцентричності дискурсу в площині пояснення механізмів дискурсивної концептуалізації змісту міжнародно-правового тексту через особливості структурування (активації, прогнозування) особистості комунікантів дискурсу, то поле наукових досліджень із зазначеної проблематики охоплює низку міждисциплінарних та інтердисциплінарних концептів і методик.
Розуміючи неможливість аналізу всіх теорій, зупинимось на аналізі тих, які так чи інакше чином розкривають проблему взаємопов’язаності когнітивних операцій над ментальними структурами із засобом комунікативної організації дискурсу та активації інтерактивних моделей. На наш погляд, вагомий внесок у зазначену проблематику зроблено теоріями постструктуралізму, в яких процесуальна (у сучасному розумінні) природа дискурсу „урівноважується” його розумінням як структури, що конституює і конституюється як сигніфікативне утворення. Так, з одного боку, смислотворення обґрунтовується як „нескінченна гра горизонтальних еквівалентностей / відмінностей [Ernesto Laclau and Chantal Mouffe 1985 : 108]. З іншого боку, ідентичність дискурсу як сукупності відносно стабільних конфігурацій об’єктів, суб’єктів та зв’язків між ними забезпечується „опорними моментами”, головними сигніфікаторами в „парадигматичній низці еквівалентностей” [Jacob Torfing 1999 : 98-99], що впроваджуються в дискурсивне поле, ретроспективно відновлюючи його ідентичність.
У філософії дискурсу (археологічного періоду) Мішеля Фуко [Foucault, Michel 1980] „відкритість дискурсу” та „нескінченна гра” смислів концептуально оформлюється в категорію „децентрованого”, фрагментованого, „розосередженого” суб’єкта дискурсу, який характеризується нестабільною рольової ідентичністю і конституюється (набуває соціальної ідентичності) в рамках дозволеного дискурсивними формаціями через занурення в дискурсивну практику і залежні від неї. Ідентичність дискурсу не задається суб’єктом, а обумовлюється конституюючими правилами, дискурсивними формаціями (formation), що пероважають над людською дією (human agency). Окрім цього, в дискурсі виявляється передіснуюча істина, що є вищою за ідеологію і наслідки якої „відновлюються в дискурсі, що сам по собі не є ані істинним, ані неістинним” [Foucault, Michel 1980:118].
На наш погляд, постструктуралістське визначення смислоутворення як „нескінченної гри горизонтальних еквівалентностей/відмінностей” відповідає сучасному лінгвістичному розумінню дискурсу як процесу безперервної взаємодії систем свідомостей комунікантів під час розробки структури дискурсу. „Парадигматика” еквівалентностей, правила конституювання соціальної ідентичності суб’єктів в дискурсі співвідносяться, в проекції на сучасне розуміння дискурсивних процесів, з ментальними моделями або репрезентаціями, що інтегруються макроструктурами [Van Dijk, T.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Особливості реалізації категорїї антропоцентричності в міжнародно-правовому дискурсі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок