Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Національна специфіка українського фольклору

Національна специфіка українського фольклору

Назва:
Національна специфіка українського фольклору
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,09 KB
Завантажень:
89
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему:
Національна специфіка українського фольклору


Населення певної расової модифікації, яке тривалий час живе в однакових природно-географічних та історичних умовах, витворює спільноту, що характеризується єдністю мови й типом тих психічних і світоглядних властивостей, комплекс яких нині називають національним характером народу, або його ментальністю [1]. За М.Костомаровим, це "духовний склад народу", в обсяг якого входять "склад розуму, напрям волі, погляд на духовне й громадянське життя" [2, с. 428].
Витоків національної специфіки фольклору слід шукати передусім у менталітеті його творця й носія – у національних особливостях певного етносу. О.Бодянський писав: "Життя народу має свою особливу фізіономію, що складається із його фізичних і душевних властивостей". Своєрідність життя народу, яка встановлюється "його релігією, філософією, правом, звичаями, історією, місцевістю країни і її властивостями, віруваннями, мовою, численними життєвими умовами і т.п., ні в чому так яскраво, міцно й досконало не виражається, як у його словесності" [3, с. ]. М.Драгоманов акцентував, що подібність українських пісень від Карпат по Дон становить "осібне дуже подібне в осередку своєму ціле", "і се одна з найясніших прикмет самостійної й одностайної національности" [4, с. 64].
Як витвір певної спільноти, у своєму кругообігу народні пісні стають фактором дальшої національної консолідації. "Українські пісні й думи, – констатував Ф.Колесса, – подають зразки чистої народної мови й поетичного вислову, розбуджують любов і повагу до рідного слова, стають сильним сполучником міліонів українського народу, кружляють у всіх його роз’єднаних частинах неначе кров у живому орґанізмі" [5, с. 150].
Різкої, абсолютної відокремленості духовної культури, у тому числі словесної, одного народу від культури інших народів немає. Існують певні цивілізаційні течії й типи культур, між якими є певна взаємодія й взаємовпливи, однак національний генотип культури зберігається. Запозичене трансформується, "одомашнюється", націоналізується на автохтонному ґрунті. З одного боку, за І.Франком, кожна національна культура потребує освіжитись інгаляцією впливів, а водночас у своєму організмі витворює імунітет відпорності на нівелізаційну агресивність зовні.
Український фольклор у загальних рисах належить до типу слов’янської словесності, однак є у ньому і щось спільне з усною народною творчістю й певних неслов’янських європейських народів – фінів, литовців на півночі, румунів, греків на півдні. Взагалі впадає у вічі смуга найбільшого багатства усної словесності по лінії Фінляндія – Литва – Білорусь – Україна – Румунія – Греція і Балкани. Чим це пояснюється? Дослідники намагались витлумачити це явище різними причинами, зокрема, слабкою урбанізацією земель, впливами то азіатськими, то візантійськими, більш-менш однаковим географічним положенням. Однак така аргументація недостатня. Нею не можна, наприклад, пояснити бідності фольклору поляків – споконвічних сусідів українців. О.Бодянський навіть писав, що на цій підставі деякі вчені схильні були не вважати їх слов’янами. Навіть польські фольклористи, які одночасно записували усну словесність від українців і поляків, констатували різкий контраст між зібраними результатами. Так, у вступній статті до видання "Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського" читаємо: "Порівнюючи зібраний (Доленгою-Ходаковським. – І.Д.) фольклорний матеріал між Бугом та Дніпром (тобто на Україні та в Білорусії) із записаним у Польщі, Ходаковський передає це співвідношення пропорцією 16:1" [6, с. 24]. Також поляк Вацлав Залеський, який під псевдонімом Вацлав з Олеська видав у 1833 р. "Pieњni polskie i ruskie ludu galicyjskego", у передмові до збірки нарікає на бідність та одноманітність польських пісень, серед яких мало "жіночих", тобто ліричних, і майже немає історичних (універсальним жанром польської пісенності виступає краков’як).

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: Національна специфіка українського фольклору

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок