Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

Загрузка...

Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач / сторінка 2

Назва:
Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,88 KB
Завантажень:
319
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
ХІ (Привид), в “третім жмутку” ч.ІХ, XII, ХVІ, XIX). В одній поезії (в “третім жмутку” ч.ХVІІІ) тяжкість форми є конечним наслідком нещасливого вибору стиха Горацієвих од, що в нас так довго буде не вдаватися, як довго в мові не управильниться наголос. Там же вся мелодійність залежить від правильної і точної обміни наголосів (і цезури); один хибно покладений наголос валить цілу будову. В нашій мові, що має подостатком слів з двома, а й трьома наголосами, таких похибок оминути й годі. Вони і в найвизначніших стихах попадаються. В “Зів’ялім листю”, наприклад, подибуються теж такі подвійні наголоси: мойуго (ст. 20), твогу (ст. 25, 30), твойуму (ст. 32), і твойуго (ст. 84); з дблека (ст. 27) і з далйка (ст. 44); тонй (ст. І8) і туне (ст. 58, 87). Дикі видаються мені наголоси: лагндним (ст. 10) зам. лбгідним; путік (ст. 10) зам. потнк; лускую (ст. 20) зам. лэскою; нуве, нувії (ст. 33) зам. новй, новнї; слнду (ст. 44) зам. слідэ; яснн (ст. 52, 58) зам. ясні; бажбного (ст. 59) зам. ббжаного; бонв, болнв (ст. 76) зам. буїв, булів; горячу кохаю (ст,90) зам. горячо, бо “горячу” такий же іменник, як “теплу”. Разять вони тим більше, що читачеві вже здається, будьто би автор неправильністю наголосу старався удержати правильність ритму або риму. Українське наголошування глагольних іменників, скінчених на –бння, на передостаннім складі (бажбння, кохбння і т.п.) і посідательних займенників (муїм, твуїм, свуїм, муї, твуї, свуї) разить теж не одного ще галицького читача; та воно може бути зовсім оправдане, бо так наголошує ті слова дуже часто й наш галицький народ по селах. Значить, його не слід вміняти авторові в провину, тим менше, що він заєдно його уживає. Порадно було б лише, щоб кождий автор, приймивши раз сей чи другий наголос, держався його постійно, а не виголошував одно і те саме слово раз так, а другий раз інакше задля одного ритму. Може бути, що тоді ввійшов би в уживання й не один хибний наголос, та він вже самою силою уживання ставав би з часом правильний бодай для самого автора, а згодом, силою авторитету авторського таланту, може й для ширшого загалу. Се, видиться мені, одинока дорога до вельми пожаданого не лише в поетичних творах управильнення нашого наголосу.
Прогріхів супроти словаря нашої мови в “Зів’ялім листі” дуже мало. Та все-таки бажалось би не бачити тут таких полонізмів, як огень (ст. 9 зам. огонь) зграя (ст. 83, zgraja), хтів (ст. 30, 64, 84, зам. хотів), терпливо (ст. 31, зам. терпеливо), виснила (ст. 93, wyњniіa), блюзнить(ст. 104, bluџniж). Автор уживає їх хіба лиш тому, що вони надалися йому до ритму або до рими, хоч тим самим засмічує мову. Так само хіба по більшій часті лише для ритму і рими уживає він скорочених глагольних форм неозначеного виду і 3-ї особи теперішнього часу. Дуже вони не разять, але дають часом такі баламутні вираження, як: “любить мститься на обох” (ст. 31, зам. любить мститися на обох), де здається з першого разу, що обі ті глагольні форми є формами 3-ї особи теперішнього часу. Надто мені здається, що при тих скорочених формах мова виходить якась неповна, обскубана. Між римами, поминувши вказані похибки проти словаря, попадаються дуже часто й натягнені, вимушені: твою – тісну (ст. 14) нетямі – руками (ст. 26), смертю – розпростерту (ст. 31), підклад – вділять (ст. 31), хвиля – сила (ст. 34), юрбою – болю (ст. 35), царівни – чарівний (ст. 35, зам. чарівний), молодої – на зустріч недолі (ст. 38, зам. недоли), боюсь – трус (ст. 57), темно – страшенн (ст. 66), мелодійне – єдине (ст. 37), тривога – з фортуни руга (ст. 89, зам. з фортуни рогб, хоч і слово “фортуна” не конче “фортунне”), скрізь – ліс (ст. 89), представивсь – догадались (ст. 93), що там – з болотом (ст. 94), твогу ім’я – ніколи я (ст. 99, зам. твуго імені) і т.п. Таких похибок, особливо во в ліричних піснях, що повинні визначатись якнайдобірнішою зверхньо формою, належало б вельми вистерігатись. До похибок проти мелодійності стиха я зачислив би такі групування односкладових слів, як: “та ти в ту ж путь, та ти в ту ж путь” (ст.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок