Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Скачати реферат: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач / сторінка 4

Назва:
Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,88 KB
Завантажень:
319
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 

Її слова (ст. 19-20): “Не надійся нічого!” були б для нього “убійством серця, духа і думок, живих і ненароджених”. Тим-то й годі йому повірити тим словам: він рад би вмовити в себе пересвідчення, що вона і добра, і щира, що її лиш бурі світа і муки розчарувань заволокли туманом. І в його серці знов чується сила розсіяти той туман, поєднати її з життям теплотою чуття і жаром думки, і в відповідь він кличе їй: “Надійсь і кріпись в борбі!”. Однак полуда сходигь скоро з очей. Ті слова були правдиві. Вже й рад би він послухати ради (ст. 21), так що ж, коли він глядить на неї і не може не глядіти і любить її! Куди ж діти те серце? Як сперти бажання? Не бажати життя живому, тілько смерті? Та може і се вдасться. Велика сила резиґнації виявляється в словах:
Жиймо! Кожде своїм шляхом
Йдім, куди судьба провадить.
Здиблемось колись – то добре,
А як ні – кому се вадить?
Сталося. Вони пішли різним шляхами. Хоч і здибаються, вона обходить його. Та його любов триває дальше, рада б прихилити неба, рада б відвернути від неї всі удари, відступити їй власне щастя. Бо – каже він (ст. 23-24) –
Що мені без тебе щастя?
Звук порожній і мана!
Що мені без тебе горе?
Щезла і йому ціна.
Наче крапля в океані, Розпливусь я, потону:
Ти гуляй на сонці, пані,
Я ж спадатиму ік дну.
Щастя лише бажає погорджений тій, що погордила ним. Щастя лише бажаючи їй, він перестерігає її, щоби не минала його з погордою (ст. 25) бо:
Може, в тім зневаженім
Твого щастя скарб,
Може, в тім погордженім
Є любові скарб.
Може, сміх твій нинішній,
Срібний та дзвінкий,
Стане в твоїй пам’яті
За докір гіркий.
Коли те “може” і здійснилося, він, видячи її сльози, каже лиш (ст. 32):
Ти плачеш. Ти, що відіпхнула
Любов мою, як сиротину,
Тепер надармо просиш, ловиш
Любові хоч би крапелину,
Твоєю дивною красою
Надармо всіх маниш ти к собі:
Се труп убитої любові
Не допуска любові к тобі.
Та в тих словах бринить радше струна співчуття, як докору. Докір не мутить приязного настрою для неприхильної. Бо коли часом “нелюд” і піднімав проступну руку на неї й кидав болотом з вулиці на її образ, то він чув, що злочнними руками рвав лиш власне серце. І скоро скажений дур минув, він чувся брудний і недужий, а її образ яснів з душі, як верх калюжі сонце (ст. 26). Коли нещасний приписує кому вину свого нещастя, то хіба якій “проклятій руці”-розлучниці (ст. 29-30), то хіба долі (ст. 27), хоч і на неї він не жалується, кажучи (ст. ЗЗ), що вона добре вела його, мов мати: справляючи поле під нове сім’я і нові надії, вона мусила плугом рвати квітки з корінням.
Отсе зміст найважнішого в першій часті ліричної драми. Та ні, є в ній ще один стих п.з. “Привид” (ст. 34-37). Сумний герой драми, йдучи пізнім зимовим вечором улицями міста, бачить нараз в юрбі прохожих знакомий вид. 3 жахом пізнає її, свою любку, що в тій же хвилі, моргнувши на прохожого панка, пропала з ним в бездонній ночі.
І се була вона, та, що мавши в руці ключ від його раю, закинула його в багно, та, що зіпхнувши його в темний рів без дна, сама на дні опинилась! Він рад би спинити її, довідатись від неї, що випхнуло її на сей торг ганьби; він міг би все оправдати, бо його любов ще не згасла, горить, зуміла б віднайти загублений ключ від раю. Але вона не чує його голосу, щезаючи в пітьмі ночі. І він в розпуці каже, що воліли б були осліпнути його очі; було б в душі ясніше і спокійніше.
Як би не давитись на зміст сеї слабшої, впрочім, під взглядом артистичного виконання поезії – вона трохи потяжко читається, – чи як на факт в житті героя, чи радше як на дійсний “привид”: його готовість підняти своєю любов’ю навіть упавшу любку, що колись погордила ним, є в кождім разі виразом великої сили любові. Їй дорівнює, а може ще й перевищує її сила жалю та туги, що є змістом другої часті ліричної драми.
Різнорідність мотивів у другій часті “Зів’ялого листя” менша, ніж в першій. Зміст майже половини пісень не приносить нічого нового, а радше нічого такого, що не було б вже натякнене в сій чи другій пісні перілої часті.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок