Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Скачати реферат безкоштовно: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

Загрузка...

Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач / сторінка 8

Назва:
Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
17,88 KB
Завантажень:
319
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Може б тоді страту ідеалу одного можна було вважати справді такою стратою, що її ніщо вже не виповнить. Може б той ідеал вийшов таким, що він ніколи кращим, вищим не дасться заступити. Тоді й самовбійство було б більше оправданим впливом песимізму. Та чи було б воно згідне з суспільними завдачами штуки?
У вступнім слові до збірки автор, приписавши її фактичну основу фіктивному героєві-небіжчикові й подавши характеристику того чоловіка слабої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям, та мало спосібного до практичного життя, каже, що подібні люди, вичерпавши сили в поривах, застрявають звичайно десь у якімсь темнім куті суспільного життя і токанять день поза день, заважаючи собі й другим. Цілком так само говорить і Каспрович про свого фіктивного героя.
Та герой “Зів’ялого листя” кінчить щасливіше: раз в житті здобувається на рішучий крок і пускає собі кульку в лоб. Що той щасливіший крок є верхом песимізмуї – се автор знає дуже добре, і він сам питається, пощо властиво ширити такий песимізм, якого в нас і без того багато. Та він зараз же й відповідає, що може се горе таке, як віспа, котру лікується вщіплюванням віспи. Йому пригадався Гетевий Вертер і ті слова, які Гете написав на своїй книжці, посилаючи її одному знайомому: “Sei ein Mann und folge mir nicht nach!” Так що ж? Хоч той знайомий може не стрілявся, то стрілялися-таки другі, пішли за поетичніше змальованим прикладом Вертера, а не за радою слів Гете. В нас тої обави нема, – ніхто не застрелиться. Але песимізм зробить своє – без причини буде ширитися там, де йому й не слід би бути.
Недавно тому Макс Нордау виголосив на просьбу Цезара Ломброза в добродійнім товаристві “Scuola e famiglia” в Турині відчит про суспільні завдачі штуки. Хоч Мені все трудно було годитися на пересадні наукові виводи Нордау (маю на мислі головно його “Entartung”), то з його поглядом на суспільні задачі штуки я з дрібними різницями годжуся. Розловівши генезу штуки і її історію аж до наших часів, він прийшов до такого висновку: штука все оставала на чиїйсь службі, посередньо чи безпосередньо. Служила тому, від кого артист робився залежний. Скоро в наших часах артисти (а передовсім писателі) звертаються з своїми творами до найширших кругів суспільності, вони тим самим робляться залежними від неї, служать їй, сповняючи свою суспільну задачу. Яка ж та задача? В часах спеціалізації на всіх полях людської діяльності, що робить з чоловіка дуже часто машину для одної функції, задачею штуки є – ту машину, того в’язня спеціального заняття хоч на часок зробити чоловіком, що жив би трохи повнішим життям. Як колишня штука, служачи теократії, монархії, аристократії, звеличувала їх і тим самим утверджувала їх значіння, вплив і силу, так само вона тепер служити повинна демократії. Штука повинна показувати народові образи його власного життя: побільшені, ублагороднені. Штука повинна підносити народ в його власних очах, вчити його до пошанування для самого себе. Сього не зрозумів кепсько понятий реалізм, тому й народ не приймив мого. Прості фотографії гидкої і скучної дійсності подобались лиш дуже перерафінованим читачам по психологічному закону контрасту; вражіння, цілком відмінне від звичайно одержуваних вражінь, подобається. Багачам подобаються образи нужди; бідні не люблять їх. Недавно тому на вічу соціалістів в Готі вічевики дали голосний вираз своєму обуренню проти реалізму, яким частувала їх одна партійна часопись. Вони не хотять знати того реалізму, що зветься модним і демократичним, а в дійсності будить прикрість і відразу. Він лишає їх в тіснім крузі буденщини, а їм хотілось б вирватися з того крута. Тим-то, скоро яка штука має будучність, то хіба штука нереалістична в тіснім значінню слова, немістична і неестетизуюча. Се буде та штука, що поставить собі задачею: підносити, скріпляти і ублагороднювати чоловіка.
А тепер спитаю: чи сповнить ту демократичну задачу поезія песимізму, поезія зів’ялого листя? Може, але хіба лиш тоді, колі вщіплюванням песимізму вдасться уздоровити хоч одного песиміста, так як віспуватого вщіплюванням віспи.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему: Поезія зів’ялого листя в виду суспільних задач

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок