Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Соціолінгвальні особливості мовленнєвої ситуації волевиявлення

Соціолінгвальні особливості мовленнєвої ситуації волевиявлення

Назва:
Соціолінгвальні особливості мовленнєвої ситуації волевиявлення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,95 KB
Завантажень:
464
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Соціолінгвальні особливості мовленнєвої ситуації волевиявлення


У сучасному мовознавстві виразно виявляється тенденція до все глибшого й детальнішого вивчення мовленнєвого спілкування. З недавнього часу все більше уваги приділяють проблемі національної специфіки комунікації, причому мовознавці вивчають як лінгвальні, так і позалінгвальні фактори ведення розмови. Велику роль у такому вивченні має з’ясування проблем, які мовленнєві засоби передають соціальний статус співрозмовників, як це фіксується в ситуації мовлення, яким чином виражається національна специфіка врахування і відображення передачі соціального статусу співрозмовників.
На думку В.Карасика, “вираження соціального статусу людини може бути прямим або побічним, а також основним або додатковим”. Причому під прямим вираженням статусу розуміють “спеціальні слова або жести, які є індексами соціальних відношень, звертання, титули, формули ввічливості, поклони. Побічні індекси соціального статусу вимагають ширшої інтерпретації, вони різні за своєю природою і належать до статусно-релевантних сфер життя (освіта, походження, робота, матеріальне становище, манери поведінки і т.д.)” [Карасик 2002: 7]. Отже, сама ситуація спілкування включає в себе момент фіксування і передачі лінгвальними та позалінгвальними засобами соціального статусу співрозмовників, що регулюється етикетними нормами, прийнятими в тому чи іншому суспільстві. Послуговування мовними етикетними шаблонами відбувається зазвичай автоматично, без зусиль свідомості, адже, на думку Н.І.Формановської, “мовленнєва поведінка людини – складне явище, пов’язане з особливостями її виховання, місцем народження і навчання, зі сферою, у якій вона звично спілкується, з усіма властивими їй як особистості і як представнику соціальної групи, а також національної спільноти особливостями” [Формановская 1989: 28].
Нормативне спілкування передбачає, що співрозмовники дотримуються соціальної ролі, до якої їх зобов’язує вік, соціальне становище, близькість стосунків, що між ними склалася. Як зазначає О.П.Крисін, “суттєвим компонентом соціальної ролі є очікування (expactation): те, чого очікують від поведінки індивіда в тій чи іншій конкретній соціальній ситуації, чого мають право вимагати від нього; він же зобов’язаний своєю поведінкою відповідати цим сподіванням” [Крысин 1976: 43]. Порушення прийнятих певним суспільством етикетних норм породжує непорозуміння між співрозмовниками, перешкоджає подальшому гармонійному налагодженню стосунків, руйнує створений стереотип мовної поведінки окремої особи. Недотримання “дистанції” під час мовного контакту осіб, які різняться соціальним становищем, віком чи усталеною між спірозмовниками близькістю часто стає причиною для звинувачення мовця в неввічливості, фамільярності, брутальності тощо.
У кожному суспільстві прийняті певні правила ведення розмови, які регулюють дотримання соціальної “дистанції” між співрозмовниками. Дж.Гамперц сукупність властивих певному суспільству ролей, які регулярно “реалізовуються” і різноманітність яких зумовлена видами і формами відносин між людьми, назвав “матрицею спілкування” [цит. за Крысин 1976 : 48]. Звичайно, в соціумі, де в суспільному житті домінантну роль відіграють звичаї, традиції, обряди, прийняті багато століть тому, складові матриці спілкування набагато чисельніші і складніші, ніж у суспільстві, яке відображає у мовленні модернізацію життя, зміну суспільних відносин, вплив часу та інших культур, дотичних до історії даного народу. Остання риса властива й українському мовленнєвому етикету. Уже відійшов в історію звичай звертатися до парубка, хоча й сивого, на “ти” (тільки після одруження ця форма змінювалась на “ви”) [Корнієнко 1995 : 19]. Відходить в історію звичай “викати” до батьків. Якщо й збереглася “пошанна” множина у мовленні, зверненому до батька чи матері, то в мові, призначеній 3-ій особі, вирази “батько казали, мама просили…” вже однозначно сприймають як архаїчні.
Апеляційне мовлення якнайповніше відображає етикетні норми, прийняті у певному суспільстві.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Соціолінгвальні особливості мовленнєвої ситуації волевиявлення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок