Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова

Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова

Назва:
Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,63 KB
Завантажень:
137
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова


Проблеми експліцитного й імпліцитного вираження інформації в мові стосуються визначення певних стильових особливостей різних текстів. К.Гаузенблас стосовно цього слушно зазначає: “Можна загально розрізняти стиль експліцитний та імпліцитний” [15, с. 101]. На думку дослідника, тенденція до експліцитності висловлювання характеризує передовсім спеціальний стиль, зокрема науковий, а також тексти правової кодифікації. Натомість у деяких стилях помітну роль відіграє “імпліцитність, або цілеспрямована неекспліцитність” [15, с. 101]. Ідеться насамперед про певні висловлювання в дипломатичній сфері [пор. ще 2, с. 55-57] чи ті, які досить часто виявляються у звичайній комунікації.
Особливу увагу привертають художні тексти, однією з визначальних ознак яких виступає їхня здатність містити імпліцитну (пізнавальну й емотивну) інформацію. У багатьох працях саме художня мова репрезентує аналізовані там вияви імпліцитності [див., напр., 2, с. 61-64; 4; 7; 8, с. 92-113; 9; 10, с. 153-158; 13; 15, с. 102-103].
Дослідники осмислюючи про текст як комунікативне явище, поширюють співвідношення експліцитності – імпліцитності на комунікацію взагалі, вмотивовано пов’язуючи його з активною інтерпретувальною позицією адресата творів. Зокрема А.Душек зазначає: “Мовлячи про експліцитну й імпліцитну комунікацію, говоримо практично про риси тексту, але тим часом те, що людина “виносить” із тексту, а що йому приписує, є передовсім справою її власного оцінювання, й, отже, також її загальних ментальних, інтелектуальних і емоційних диспозицій” [14, с. 116].
Термін “імпліцитність” досить активно використовують у сучасній лінгвістиці, однак немає чітості щодо його природи. Ми виходимо з того, що окреслюване ним поняття охоплює широке й різноманітне коло лінгвальних фактів, як у їх мовносистемному, так і дискурсивному виявах. Не зосереджуючись спеціально на проблемі з’ясування значень згаданого терміна (вона потребує окремого висвітлення), зазначимо: для нас імпліцитність – це непряма (тобто опосередкована) вираженість певних компонентів семантики знакових мовоодиниць, а також змістових фрагментів висловлювання, тексту, які встановлюють та інтерпретують носії мови з допомогою додаткових мисленнєвих операцій, інакше кажучи, шляхом домислювання. Останнє може бути різне за характером і спиратися на лінгвальну парадигматику, контекст, комунікативну ситуацію та пов’язані з нею позамовні знання. Отже, імпліцитність є невіддільною від експліцитності. А саме співвідношення обох площин вираженості інформації стає прикметою комунікативних величин – висловлювань, цілих текстів із їхньою стильовою та жанровою диференціацією. При цьому вісь експліцитності – імпліцитності, на якій простежується різний ступінь прямо і приховано реалізованої семантики, перетинається з багатьма явищами, що спостерігаються в комунікативних процесах у різних сферах спілкування, включаючи і словесне мистецтво. Зокрема, в художніх текстах найпомітніше простежується зв’язок вказаної дихотомії з іншими, наприклад, із розмежуванням однозначності й багатозначності, денотації та конотації. Загалом саме імпліцитні значення мовних знаків, у тому числі й лексичних, взаємодіючи з експліцитними, значною мірою спричиняють ефект образності, органічно притаманний художньому мовленню. Адже “імпліцитне виступає як специфічний засіб творення художнього слова” і виявляється “в будь-якому жанрі художньої літератури, в народній творчості. А це означає, що воно є специфічною рисою художнього слова взагалі” [2, с. 62-63]. Зауважимо, що в конкретних творах орієнтованість їхніх авторів на вираження імпліцитної інформації є більш чи менш помітною. Тому, мабуть, можна твердити про тяжіння прозаїків, поетів до імпліцитного ідіостилю. Додамо, що всебічний аналіз українських художніх текстів із погляду менш чи більш помітної насиченості їх імпліцитно вираженими фрагментами змісту не здійснювався.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Особливості ідіостилю Івана Драча: імпліцитність семантики поетичного слова

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок