Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарства

Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарства

Назва:
Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарства
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,93 KB
Завантажень:
211
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Реферат на тему:
Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарства


У світовому мистецтві всіх його проявів, у тому числі в літературі, малярстві, музиці та кіно, тема втечі, блукання, подорожі, тобто подолання насамперед простору, є однією з провідних. Більш розробленою від цієї теми є хіба що тема кохання та тема добра і зла. Міфічний аспект дороги як часового проміжку випробувань і просторового аспекту набуття нового досвіду та вражень прослідковується ще з часів античної літератури. Якщо для прикладу взяти навіть найбільш відому «Одіссею», то можна привідкрити дещо нові і водночас вічні параметри міфу в цьому творі. Одіссей стає мореплавцем не з власного бажання, а з волі богів, яких не встиг зрозуміти й умилосердити. Це зовсім не романтик і не шукач пригод, оскільки протягом довжелезної поеми і стількох років блукань герой є по-справжньому допитливим тільки двічі: коли хоче побачити циклопа і коли наважується послухати співи сирен. Водночас Одіссей — не егоцентрична особистість і навіть не типовий герой античного часу, який мріяв отримати з рук богів амброзію і нектар для продовження свого життя без кінця, оскільки його не зманила навіть перспектива стати безсмертним, що йому пропонувала самотня богиня Каліпсо. Уся подорож Одіссея вкладається в рамки набору різного роду випадковостей долі й абсолютної беззахисності перед дією невмолимого фатуму земної людини, яку в будь-яку хвилину метафізичне Щось може перетворити в пил, прах, ніщо. Проте уважно читаючи текст, натрапляємо на мимовільні підказки і переконуємося, що подорож Одіссея не така вже й безглузда, що він виявився сильнішим від значно потужнішого за його людське тіло й душу метафізичне Щось, адже з Нікого, яким став на початку своєї подорожі та яким сам назвав себе в кульмінаційний момент смертельної небезпеки, повернувшись, він знову стає Одіссеєм, царем Ітаки. А стати йому кимось, особою з іменем і статусом, виявляється, допомогло палке бажання залишитися земною людиною, тобто недосконалою істотою, вибір своєї смертності, а не безсмертя, бажання не забути дату свого повернення додому, тобто знайти нову точку відліку для продовження свого призначення у світі цивілізованому, упорядкованому, державному, адже перебування в хаосі, чим стала вся його морська подорож, — це не реалізація задумів і бажань, а звичайнісінька боротьба за життя і звичайнісіньке виживання в екстремальних умовах. Просте з-під тексту Гомерового твору просвічується й дещо інше тло, яке накладає метафізичну проекцію на описані події: «Поема про повернення, розгорнута в просторі, упирається в час. Ітака існує, і все ж вона більше не Ітака, не колишня Ітака. У простір поступово проникає час, який змінює все. Старий пес Аргус, упізнавши свого господаря, умирає... Одіссей плаче, коли у феакійців чує Демодока, який прославляє його у своїй пісні в третій особі, начебто він уже вмер. Він проходить через болючий досвід незгоди із собою» [3; 62]. Одіссей живий, але він уже інший, ніж був до подорожі, під час подорожі, в уяві людей, які його знали раніше і ще пам’ятають таким. Страшна мандрівка збагатила його чимось дуже важливим, що повністю не вкладається в поняття «багатство», «досвід», «нові враження». Це невловиме, що отримав Одіссей, наче відвойоване в того страшного метафізичного Щось, яке його переслідувало, своєрідна плата за нескореність і силу духу. Проте ціни цього невловимого здобутку Одіссей не знає, вартості його не розуміє, використати не може. Він утомлений не від життя, а втомлений життям, яке виявилося надто насиченим подіями й висмоктало з нього весь заряд людської сили, а до того ж дало йому спізнати все, що в його час було можливо спізнати. По суті, Одіссей, як і патріархи Старого Завіту, як селяни з глибини віків десь аж до століття сімнадцятого-вісімнадцятого, на схилі віку готовий до смерті й не боїться її насамперед тому, що все звідав і що для нього не залишилося загадок, які хотілося б розгадати. Саме з цієї причини йому не треба безсмертя, саме тому смерть для нього має зміст як органічний кінець.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Подолання людиною простору і часу в міфічному аспекті втечі та митарства

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок