Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І. Франка

Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І. Франка

Назва:
Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І. Франка
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,26 KB
Завантажень:
177
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.3


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І. Франка


У кожній поетичній збірці І. Франко пропонував власне розуміння жанрової природи багатьох своїх творів, чим полегшив роботу майбутніх дослідників. І сьогодні ні в кого не викликають сумніву численні авторські дефініції одного із основних видів змістоформи: балади і оповідання (“Баляди і розкази”), гімн, веснянки, думи, ідилія, образки, легенди (“З вершин і низин”), лірична драма (“Зів’яле листя”), паренетікони, притчі, легенди, листи (“Мій Ізмарагд”), поеми (“Поеми”), спомини (“Із днів журби”), сонет, станси, співомовки, приказки (“Semper tiro”), казка, паранетікони, притчі, легенди, думи, гімни, пародії (“Давнє й нове”) тощо. Навіть ці, аж ніяк не вичерпні, жанрові визначення засвідчують еволюцію художнього мислення, суголосність форми змістовим параметрам тієї чи іншої поетичної книжки. Оповідний лад, що переважав у ранній ліриці, змінювався віршованими маніфестаційними документами “молодої України”, яка під патронатом М. Драгоманова шукала себе між соціалізмом і націоналізмом. А коли протистояння з суспільством, війна із самим собою досягли апогею, у жанровому діапазоні Франкової лірики поряд із суб’єктивно-об’єктивною ліричною драмою з’явилися дидактичні й елегійні “нути”, що віддзеркалювали зворохоблений стан автора в кризові “дні журби”. У “Semper tiro”, де поет “дійшов свого зросту і сили” (П. Тичина) і став до філософського діалогу зі світом, задомінувала інвокативна лірика, прямо чи опосередковано звернена до адресата. Такий характер дискурсу ліричного “я” з ліричним “ти” і визначив жанрову природу “однієї із найінтереснійших збірок І. Франка” (М. Мочульський).
Перші “п’єси” “Semper tiro”, “Сонет” і “Моєму читачеві” об’єднані у своєрідний мистецький триптих апострофою до усіх учасників літературної комунікації: Поета, Пісні, Читача. Трансформованою аплікацією з латинізованого афоризму Гіппократа “Ars longa, vita brevis est” починається філософська медитація “Життя коротке, та безмежна штука…”. Той, кого сама Леся Українка з незмінним пієтетом називала не інакше, як сher Maоtre (франц. дорогий учитель. – В. К.), раптом на вершині своєї слави відчув себе poлta semper tiro – скромним учнем повелительки Гелікона. Тепер він розкриває перед новоявленими адептами “зрадливої богині” психологічні механізми художнього процесу, коли, заворожений п’янкою магією слова, молодий поет потрапляє в “необнятий розмір” творчого екстазу і поривається в погоню за власною уявою, марно сподіваючись стати “майстром”, “паном тонів, і серць володарем, і владником мільйонів” [15, т. , с. ]. І. Франко розвіює запаморочливу атмосферу ейфорії новобранців Музи, хибне відчуття всесильного деміурга: “О, не дури себе ти, молодая ліро!”, “бо ж мистецтво у мистця вроджене як гін, що мистця охоплює і робить своїм інструментом. Пожадливе в ньому, зрештою, – це не він, людина-особистість (der persцnliche Mensch), а твір мистецтва” [16, с. ].
У назву другого вірша І. Франко вкладав, очевидно, поняття не стільки твердої строфічної форми, скільки жанрової змістовності, адже урочистий, величавий тон сонета зріднює його з одою, дифірамбом, гімном:
Благословенна ти поміж жонами,
Одрадо душ і сонце благовісне,
Почата в захваті, окроплена сльозами,
О раю мій, моя ти муко, Пісне! [15, т. , с. ]
Знаменно, що в роки Другої світової війни цю строфу перефразував М. Рильський у високопатріотичному “Слові про рідну матір”, яке літературознавці небезпідставно вважали “новітньою одою” [Див.: 4, с. ]:
Благословенна ти в віках,
Як сонце наше благовісне,
Як віщий білокрилий птах,
Печаль і радість наша, пісне… [9, с.19]
На відміну від деякого ліричного “безладу”, властивого класичній оді, І. Франко дисциплінує свій спів строгістю сонетного канону, бо єдиним об’єктом поетичного переживання стає Пісня. Прославляючи “царицю” духу, він фізично відчуває її матеріалізовану сутність: подих, поцілуй, дотик.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Жанрова парадигма збірки “Semper tiro” І. Франка

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок