Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу

Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу

Назва:
Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,95 KB
Завантажень:
103
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу


Лист – етикетизований засіб спілкування, спосіб відображення комунікативних і суспільних потреб людей і регулювання їх особистісних взаємин та соціальних відношень. У ньому чітко виявляються прагматичні ролі мовців: адресант – той, хто пише, хто відправляє повідомлення, носій психологічного стану, соціальних статусних ознак; адресат – той, хто отримує повідомлення.
Структура листа: зачин, конкретний „зміст і тематика листа” [Богдан 1998: 351], завершальна частина вимагають від автора тексту обов’язкового найменування осіб: адресанта, адресата, „третіх” осіб.
В українській мові існують різні способи позначення особи. Протистав-лення вираження й опису соціальних і персональних характеристик людини на граматичному рівні втілюється у модусах найменувань осіб, у складі яких виділяються „я”-номінації.
Безпосереднє вираження особовості виявляється через особові займенники – опорні слова комунікації, першоособовість – у змісті займенника „я”, який включає кілька компонентів. По-перше, це власне сема „особа”: під час спілкування відбувається орієнтація мовця на самого себе – „Я” – структура” [Почепцов 1990: 96], визначається спосіб повідомлення і представлення самого себе. По-друге, вираженням активного відношення особи до позиції в мовленнєвому акті є саме „той, хто відправляє інформацію” – „адресант”. „Я” позначає того, хто пише і реалізує власні цілі у мовленнєвому акті лише тоді, коли це „я” мовець привласнює і воно „стає знаком конкретної особи тільки в даному висловлюванні” [Химик 1990: 32]. Семантика слова „я” виражається не тільки у комунікативній, але й соціальній орієнтації мовного змісту на мовленнєве функціонування, що витікає з відношення мовця до соціальної позиції, яку він займає у суспільстві і яка відображається у його мовній поведінці. Вона пов’язана із особливостями „загальноосвітнього культурного розвитку автора мовлення, його слухачів” [Дешериев 1977: 155], з особливостями виховання й досвіду мовця, з манерою його поведінки, із соціальною роллю, яку він виконує в комунікативній і соціальній ситуації. „Висловлення, як зазначає В.І.Карасик, – взяті в сукупності, є мовленнєвим паспортом мовця”. Вибір слів, словосполучень, етикетних мовних кліше, вимова, граматична правильність, інші характеристики мови свідчать про „культуру індивідуальної мови” мовця [Білодід 1968: 14], рівень його освіти, вид занять, соціальний статус, тобто про належність до певної соціальної групи [Карасик 2002: 7].
Вираження „я” як комунікативної особи здійснюється у спілкуванні – багатофункціональній взаємодії, складовими частинами якої є інформаційний обмін, встановлення і підтримування контакту, регулювання міжособистісних стосунків, соціальних відношень – статусних, рольових, індивідуальних. Без врахування персональної і соціальної інформації про мовців (адресанта, адресата мовлення, інших осіб) „спілкування само собою носить штучний або провокаційний характер” [Карасик 2002: 6].
Найменування осіб „я”-номінація у висловленні ми розглядаємо як можливі мовні способи інтерпретації я-мовця – з вираженням віднесеності особи мовця до позиції в мовленнєвому акті та одночасно з відображенням у номінації прагматичного, суб’єктивного ставлення мовця до самого себе, до адресата мовлення, інших осіб з відображенням соціальних функцій і соціальних та персональних характеристик адресанта, експресивного забарвлення модально-оцінних значень.
Адресант може комунікуватися в реченні у двох функціонально-граматичних варіантах: 1) безпосередньому – адресантність, 2) опосередкованому – адресатність. За способом самопредставлення мовця як суб’єкта повідомлюваного безпосередня адресантність ділиться на абсолютну, інклюзивну, ритуальну, експресивну [Химик: 107]. У дослідженні розглядаємо абсолютну адресантність.
Основу для модусів-найменувань адресанта складають соціальні фактори: 1) статус; 2) стать; 3) вік; 4) рівень освіти і виховання; 5) ставлення до потенційної дії: готовність/неготовність; 6) вираження статусу “підлеглий / керівник”.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Модуси-найменувань осіб – „Я” - номінація – як різновид соціальних категорій модусу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок