Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності

Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності

Назва:
Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,67 KB
Завантажень:
289
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності


Філософія — в її мудрому узагальнювальному погляді на світ, людину в ньому і в її конкретних системах тлумачення життя — стає плідним ґрунтом при прочитанні художнього тексту. Сьогодні школа має вирватися з тісних рамок соціологічного тлумачення вітчизняної літератури, канонізованих за СРСР: вони збіднювали розуміння нашої культури, примітивізували її ідейне багатство. Не відкидаючи пафосу соціальної справедливості, продовжуючи досліджувати образне втілення соціально-критичної думки письменника, методика рекомендує філософське визначення світоглядних позицій автора, його героїв, мотивів ліричного твору, пояснення естетичних принципів кожного літературного напряму тощо.
Сучасна методична наука вийшла на той рівень, коли актуальним є створення засадничих теорій літературної освіти. Такі концептуальні праці потребують чітко визначеної методологічної основи. Сьогодні школа не тільки повертає історичну справедливість, об’єктивність і багатовекторність наукового знання, а й модернізує технологію викладання, дає простір роздумам та екзистенційному вибору особистості. Вік інформатики, який розпочався, загострив проблему виховання вдумливого читача українського красного слова, національна школа покликана її вирішити. Плюралістичність сучасної наукової думки висуває методологічну проблему, яка полягає в аргументованому виборі певного філософського чи психологічного вчення як основи дослідження.
Глобалізм, що нині часто розглядається як агресивна потужна сила, спрямована проти «маленької людини», можна витлумачити й інакше — за теорією В. Вернадського: науковець вважав, що людство стало єдиним цілим, потужною геологічною силою. Він, зокрема, писав: «Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. У ній уперше людина стає найбільшою геологічною силою. Вона може і має перебудовувати своєю працею і думкою сферу свого життя» [1; 241]. Українського мислителя хвилювала проблема «шукання основних законів людського наукового пізнання, тієї сили, котра перетворила в нашу геологічну епоху охоплену людиною біосферу в нове природне тіло за своїми геологічними і біологічними процесами — у новий її стан, у ноосферу» [1; 124]. Інтерес, який нині виявляють до праць В. Вернадського працівники різних галузей науки, у тім числі й педагогіки, пояснюється універсальністю відкриттів, зроблених ним. До ідеї екзистенціально-діалогічної парадигми методики викладання української літератури близьким видається таке міркування вченого: «Я впевнений, що все вирішує людська особистість, а не колектив, elite країни, а не демос, і значною мірою її відродження залежить від невідомих нам законів появи великих особистостей... Звичайно, що нічого не зробить з цим соціалістична схоластика, як не зробило царське самодержавство і православний синод. В силу вільної думки я вірю як в єдину реальну силу більш могутню, ніж це думаємо в наших політичних розрахунках...» [2; 209]. Покласти в основу викладання літератури саме особистість і розвиток її вільної думки — важливе завдання сучасної методики.
Розвиток наукової думки у кожній її галузі характеризується парадигматикою. «Парадигма — сукупність стійких і загальнозначних норм, теорій, методів, схем наукової діяльності, яка передбачає єдність у тлумаченні теорії, в організації емпіричних досліджень та інтерпретації наукових досліджень» [3; 357]. У сучасній філософії науки це поняття пояснює розвиток дослідництва. За Т. Куном, теоретиком «нормальної науки», передпарадигмальному етапові притаманна багатоманітність теоретичних напрямів та методологічних підходів, єдина теоретична концепція відсутня. Наступний етап — це «нормальна наука», він характеризується прийняттям стійкої парадигми. «Основне концептуальне навантаження парадигми полягає в тому, що вона, з одного боку, виключає всі концепції, теорії, методи, які не належать до неї і не узгоджуються з нею, з іншого боку, вона орієнтує наукове товариство та дослідницьку діяльність на використання теорії для передбачення нових феноменальних полів, а також на вдосконалення самої парадигми шляхом переінтерпретації наявних теорій» [3; 357].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок