Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат на тему: Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника / сторінка 3

Назва:
Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,88 KB
Завантажень:
310
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Спеціалізованими засобами вираження означень виступають прикметникові форми та прислівники. При називанні безпосередньої ознаки предмета означення залежить від іменника, а при позначенні опосередкованої ознаки залежить від безпосередніх її виразників – дієслова, прикметника та прислівника.
2. Як виразники ознаки прислівники можуть уживатися також у функції призв’язкового компонента складеного присудка. Складений прислівниковий присудок у шкільних і вузівських граматиках розглядається серед складених іменних присудків, оскільки вважається, що ці присудки мають однотипну структуру з останніми і що незмінювані слова (прислівники, інфінітиви) можуть використовуватися у функції іменної частини, бо здатні виражати узагальнені значення, типові для змінюваних форм – імен (тобто тією чи іншою мірою заміщують імена). На думку І.Р. Вихованця, “прислівниковий складений присудок утворюється в результаті транспозиції прислівників у синтаксичну сферу дієслова”, при цьому “незмінний прислівниковий компонент “одієслівнюється” саме дієсловом-зв’язкою…”.
Однак уживання прислівника у функції призв’язкового компонента складеного присудка, незважаючи на, здавалося б, нетиповість його функціонування в ролі головного члена (прислівникові присудки непродуктивні, малочастотні порівняно з іншими типами присудків), усе ж є фактом мови. Структура прислівникового присудка має свої, відмінні від інших присудків, особливості, пов’язані з його реальним значенням. Як зазначалося вище, здатність прислівника називати ознаку іншої ознаки пояснює його типове придієслівне вживання у функції опосередкованого означення: Він живе добре, вона живе краще. Однак у сполуці з дієслівною зв’язкою прислівник, як і прикметник, може набувати значення часово-способової характеристики підмета: Жити було добре; Жити (є) добре; Жити буде добре; Жити стало краще; Жити стане краще. При цьому реальне значення прислівника зберігається: він є ознакою іншої ознаки, яка в реченні виражена словом у незалежній позиції – інфінітивом і виконує функцію підмета. Предикативні відношення між означуваним словом-інфінітивом і означальним словом-прислівником виражаються дієслівними зв’язками бути і стати в різних часових і способових формах, наприклад: А от розуміти землю – тяжче (М. Стельмах); Йти стало важче (Григір Тютюнник); “Важко бути самотнім”, – вирвалося у Тараса Григоровича (З. Тулуб).
Існує ряд прислівників (переважно відприкметникового походження), які послідовно вживаються у значенні призв’язкового компонента. Вони в реченні не поєднуються з дієсловами у функції простого присудка, як інші прислівники, тобто не виконують функції другорядного члена речення. Ці прислівники спеціалізуються на виконанні присудкової функції, і тому їх називають предикативними прислівниками, наприклад: У приміщенні курити заборонено; Гарну книгу читати приємно; Іти в темряві було дуже ризиковано (Д. Ткач); Так утішно дивитися (М. Коцюбинський). Зустрічаються речення, в яких прислівникові присудки означують субстантивні підмети. Найчастіше такі підмети виражаються словами з узагальненою семантикою – займенниками це, все тощо, наприклад: Це було жахливо, це могло порушити всі його плани (О. Гончар); Усе буде гаразд; Усе було по-старому; Полон – це гірше, ніж смерть (О. Гончар).
Прислівникові присудки, як і інші складені присудки, характеризуються роздільним вираженням речового і граматичного значень: прислівниковий призв’язковий компонент виражає речове значення присудка (якісну ознаку чи стан), дієслівна зв’язка дає часово-способову характеристику присудка. Призв’язкова функція більшості цих присудків виступає як єдино можлива для прислівників функція. Отже, прислівники спеціалізуються не тільки на вираженні функцій другорядних членів речення, а й на вираженні призв’язкової функції у складі прислівникового різновиду присудка.
3. Як слова з ознаковою семантикою прислівники можуть виконувати функцію головного члена односкладного безособового речення, в якому предикативна ознака стосується пасивного суб’єкта.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок