Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> реферат безкоштовно: Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника / сторінка 6

Назва:
Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,88 KB
Завантажень:
310
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Виходячи з останнього твердження, можна зробити висновок про синтаксичну сутність прийменника: якщо прийменник – виразник синтаксичних (обставинних) відношень, ставить іменник у позицію члена речення, то, отже, прийменник – носій граматичного значення аналітичного члена речення, вираженого прийменниково-іменниковою конструкцією, тобто прийменник – зв’язка складеного члена речення.
Уперше ця функціональна особливість прийменника була помічена і розкрита у праці О.О. Потебні “Из записок по русской грамматике”. Учений робить висновок, що прийменник своїми граматичними рисами аналогічний рисам дієслівної зв’язки, і називає прийменники “чистими зв’язками об’єкта” (ходить около чего). Услід за О.О. Потебнею Д.М. Овсянико-Куликовський розширює вчення про функціонування прийменників, розглядаючи їх як “суть частки речення, що служать для зв’язування додатків і обставин з іншими частинами речення”. У наш час послідовно дотримується прийменникової концепції О.О. Потебні і Д.М. Овсянико-Куликовського І.К. Кучеренко. Учений у своїх численних працях дає цілісну характеристику прийменника як частини мови: прийменник – це прислівник з узагальненою семантикою (узагальнено передає значення простору, часу, причини, мети тощо); в силу узагальненості свого значення прийменники є сильнокеруючими словами, бо обов’язково потребують пояснення свого значення в кожному випадку відмінковою формою іменника; сполуку прийменника з іменником логічно розглядати як словосполучення, що виражає єдине, але розчленоване поняття (наприклад, словосполучення біля берези виражає складне поняття місця); прийменниково-іменникові сполуки функціонують у реченні як єдиний член речення (складений додаток чи складена обставина): прийменник виконує роль зв’язки, іменник – іменної частини складеної обставини чи складеного додатка. Наприклад, у реченні Під гаєм в’ється річенька (Л. Глібов) сполука під гаєм – складена обставина, а в реченні Вороний кінь під вершником грає сполука під вершником – складений додаток. Навіть ті дослідники, які вважають прийменники неповнозначними словами, все ж визнають їх найважливішими будівельними компонентами сполук слів, пояснюючи службовий характер прийменників тим, що вони “обслуговують функціонування повнозначних слів у мовленні”, а окремі прийменники називають “сигналізаторами значень членів речення”, наприклад, у російській мові (як і в українській) такими сигналізаторами значень є прийменники для (значення мети), при (значення умови), из-за (значення причини) тощо.
Логічно обґрунтовані висновки І.К. Кучеренка про лексико-граматичну природу прийменника дають підстави вважати прийменниково-відмінкову конструкцію цілісним словосполученням, у якому опорне слово – прийменник потребує доповнення, пояснення своєї семантики залежним словом з конкретною семантикою. Як і в усіх цілісних словосполученнях, між компонентами прийменниково-відмінкового сполучення виникають внутрішні комплетивні (доповнювальні) відношення. Структуротвірний компонент – прийменник – формує складений член речення, зв’язує його з іншим членом речення, виражає разом із залежним компонентом відношення (переважно обставинні), залежний компонент – іменникова форма – семантично наповнює складений член речення. Таким чином, можна говорити про функціональний розподіл компонентів двочленної структури прийменниково-відмінкового члена речення: прийменник – носій граматичного значення, зв'язка; іменникова форма – основний носій речового значення, іменна частина.
А оскільки прийменники – це прислівники з узагальненою семантикою, немає підстав заперечувати, що прислівник – спеціалізована форма вираження обставини. Це твердження варто лише уточнити – прислівникова сполука (прийменниково-відмінкова форма у традиційному розумінні) та прислівник є основним засобом вираження обставин.
Отже, синтаксична спеціалізація прислівників тісно пов’язується з їхнім реальним значенням.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок