Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

Назва:
Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,88 KB
Завантажень:
309
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника


Нормативна граматика, визначаючи синтаксичну природу прислівника, до цього часу перебуває під впливом давньої традиції, за якою прислівник вважається виключно морфологічним еталоном обставини.
Метод дослідження, за яким при суцільній вибірці фактів мови враховуються кількісні характеристики об’єкта, дозволяє виявити ті закономірності співвідношення частин мови і членів речення, що залишилися непоміченими при застосуванні так званого традиційного методу (коли назване співвідношення вивчається у напрямку від частин мови до їхніх функціональних можливостей). Зокрема, було встановлено, що прислівник взагалі не вживається для вираження обставин умови й допусту, досить рідко використовується для вираження граматичних значень причини і мети, натомість прийменниково-іменникові конструкції та іменникові форми виступають універсальним засобом вираження обставинних компонентів простого речення. О.Б. Колиханова в одній зі своїх праць наводить такі дані про частоту вживання прислівників у функції обставин: прислівники становлять 74,2 % усіх засобів вираження значення способу дії; 44,82% – значення часу; 25 % – значення причини (з приміткою, що прислівники причини переважно вживаються у питальних реченнях); 5,75 % – значення мети. Стверджуючи, що при вираженні більшості обставин прийменниково-іменникові засоби є узуальними, і, очевидно, не бажаючи заперечувати традиційне розуміння прислівника як морфологізованого засобу вираження обставин, вона пропонує “говорити не про морфологізовані й неморфологізовані засоби вираження, а про частотні, малочастотні й поодинокі випадки вираження”. На відсутність будь-яких суперечностей між обставинною спеціалізацією і непродуктивним уживанням прислівників у функції обставин указує П.О. Лекант. Він вважає, що “поділ на морфологізовані і неморфологізовані обставини не збігається з поділом на продуктивні і непродуктивні”, цим самим заперечуючи своє твердження про використання “обмеженого кола словоформ” для вираження неморфологізованих другорядних членів речення.
Сутність синтаксичних явищ зводиться не лише до їхнього морфологічного вираження. Вона, насамперед, визначається відношеннями у структурі речення і тісно пов’язана з семантикою слів. Ці відношення дістали назву семантико-синтаксичних, об’єктивних, логічних відношень. Семантико-синтаксичні відношення лежать в основі виділення членів речення (формально-граматичний аспект), є їх граматичним значенням, і поряд із речовим (реальним, лексичним) значенням є складовим елементом синтаксичного значення члена речення.
Спеціалізовані/неспеціалізовані форми членів речення (інакше кажучи – морфологізовані/неморфологізовані члени речення) характеризуються за семантичним критерієм, тобто за речовим значенням члена речення і частини мови: якщо речове значення члена речення адекватне речовому (ще кажуть – категоріальному) значенню частини мови, то ця частина мови (словоформа) є спеціалізованою формою цього члена речення, якщо такої адекватності немає, то аналізований компонент речення є неспеціалізованою формою члена речення. Наприклад, іменник позначає предмет, отже, його спеціалізація – бути “предметним” членом речення, тобто підметом або додатком; дієслово і прикметник називають ознаки, отже, їхня спеціалізація – бути “ознаковими” членами речення, тобто присудком для дієслова та означенням чи присудком для прикметника.
Отже, установлення синтаксичної спеціалізації будь-якої частини мови починається з визначення її реального значення.
Сучасна граматична література реальне значення прислівника тлумачить здебільшого як значення ознаки іншої ознаки: “Прислівники вживаються для вираження ознаки іншої ознаки – динамічної дієслівної або статичної прикметникової”6. Поза семантичною кваліфікацією залишається хоч кількісно і менша, але реально існуюча група прислівникових слів, що, власне, стала підставою функціональної кваліфікації всіх прислівників, – група прислівників із обставинною семантикою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Граматика: синтаксична спеціалізація прислівника

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок