Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Дзеркало в тексті та текст як дзеркало (На матеріалі інтелектуальної прози В. Домонтовича)

Дзеркало в тексті та текст як дзеркало (На матеріалі інтелектуальної прози В. Домонтовича)

Назва:
Дзеркало в тексті та текст як дзеркало (На матеріалі інтелектуальної прози В. Домонтовича)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,25 KB
Завантажень:
392
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Дзеркало в тексті та текст як дзеркало (На матеріалі інтелектуальної прози В. Домонтовича)


Останнім часом літературознавці дедалі частіше відмовляються від пошуку єдино правильного значення, якого текстові надав автор, і намагаються знайти “сліди” значень, сліди несказаного, напівусвідомленого, про що автор міг навіть не здогадуватися. Звичайно, така позиція дає змогу текстові виявити свою багатогранність і зумовити множинність інтерпретацій, що, безумовно, є його найвищою цінністю, однак, на нашу думку, немає підстав повністю заперечувати будь-яку присутність автора у творі, адже окремі аспекти авторської свідомості, глибинного авторського “я”, так чи інакше відображені в літературному тексті.
Аналізуючи, наприклад, твори В. Домонтовича, можемо з певністю стверджувати, що поява певних деталей не випадкова: якщо автор і не спеціально вводить ті чи інші образи в текст, то вони принаймні активно функціонують на рівні підсвідомості письменника. Відомо, що улюбленою темою В. Петрова є тема подвійного життя, несталості, двоїстості чи навіть множинності особи. Тому варто припустити, що образ дзеркала – один із ключових у поетиці В. Домонтовича, і якомога повніше простежити особливості його виявлення в тексті.
Дзеркало – полівалентний і суперечливий символ, здатний фіксувати розмаїття світу. Мабуть, саме тому склалися уявлення про те, що дзеркало містить у собі ідею двійника, є символом душі, дверима, через які ця душа потрапляє в інший світ, що в дзеркалі відображається душа померлого тощо. Магічна, не усвідомлена ще й досі до кінця природа дзеркала зумовила присутність цього предмета (чи принаймні його ідеї) у світовій літературі. Дзеркало як модель відображення, видимості й сутності, чужого “задзеркального” світу з’являється ще в міфічних і казкових сюжетах, стає предметом зацікавлення романтиків, з особливими семіотичними потенціями оживає наприкінці ХІХ і в ХХ столітті (О. Кобилянська, О. Вайлд, Х. Л. Борхес та ін.). Від міфу про Нарциса, чарівного дзеркальця з “Казки про мертву царівну…” О. Пушкіна, від повістей-казок Л. Керрола (“У Задзеркаллі” й “Аліса в країні чудес”) образ дзеркала переходить у ХХ ст., де існує під знаком психології особистості. Роздвоєння, фраґментарність особи, процес розщеплення людської свідомості стали основою літератури модернізму, що намагався знайти адекватні способи відображення множинності й двозначності людського існування. Віктор Петров-Домонтович опинився на пограниччі контекстуального та особистісного виміру проблеми: з одного боку, епоха й інтелектуальне середовище породили відповідні зацікавлення Петрова, а з іншого, як громадянин тоталітарної держави, він став яскравим прикладом людини, яка не належить собі, людини, яка постійно змінює маски, сума яких не дорівнює автентичності особи. Можливо, саме тому дзеркало як втілення проблеми особистої ідентичності перетворюється в провідний образ Домонтовичевого тексту.
Відображувальна здатність дзеркала породжує його символічну аналогію з зіницями людини, з різними природними явищами – дзеркалами Космосу, – з Іншим як дзеркалом себе, зі словом як дзеркалом внутрішнього світу та ін. Отже, образ дзеркала може розгортатися в екстенсіональній (дзеркальність приписують широкому колу явищ, але вона ґрунтується на одній ознаці – властивості відображати, тобто багатозначність символу виникає завдяки розростанню синтаґматичних, а не семантичних зв’язків: дзеркало зіниць, природи, слова, пам’яті тощо) [4, с. 63] та інтенсіональній (символізуються фізичні властивості дзеркала: криве, мутне, непроникне, скляне, металеве, енантіоморфізм і т.д.) площинах. Насправді, у художніх творах, зокрема В. Домонтовича, ці площини перетинаються (наприклад, вода як природне дзеркало і вода мутна, прозора).
Дзеркало саме собою як звичайний, обов’язковий предмет (неодмінний атрибут помешкання, кімнати готелю, жіночої торбинки), може і не мати особливого навантаження, принаймні, у такому разі його важко незаперечно обґрунтувати.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Дзеркало в тексті та текст як дзеркало (На матеріалі інтелектуальної прози В. Домонтовича)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок