Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового

Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового

Назва:
Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,13 KB
Завантажень:
367
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового


Переорієнтація в українському літературознавстві останнього десятиліття методологічних засад, доступ учених до здобутків західної науки підштовхнули дослідників національного письменства до апробації нових методик літературознавчого аналізу, вироблення нових теоретичних підходів до розгляду текстів української класичної, а особливо модерної літератури.
Український модерн, його поетико-стильові особливості залишаються полем для суперечок та дискусій. Це полістильове явище досі не отримало докладного, синтетичного аналізу на всіх рівнях тексту.
Специфічним об’єктом нашого дослідження є проза Миколи Хвильового.
Ще О. Білецький, наголошуючи на своєрідності будови творів Хвильового, зауважував активну позицію креатора тексту, не розмежовуючи, однак, інстанції між автором та оповідачем. Критик виокремив формальні особливості в побудові твору – ослаблення сюжетності, асоціативність [3].
Ю. Меженко предметом дослідження обрав психологізм як специфічну рису творчості М. Хвильового [10].
У діаспорній критиці найвагоміше слово про автора „Арабесок” належить Є. Маланюку [9], Ю. Шереху [14] та Ю. Лавріненку [7]. Є. Маланюк, відзначаючи внутрішню музикальність прози письменника, що виражається в яскравій алітерованості, зауважує властиві, на його думку, недоліки цієї прози – „розхитаний (часом ледве означений) кістяк, брак композиційної потужності” [9, с. ].
На зміну наративної структури в українській літературі зламу віків звернула увагу Т. Гундорова. У монографії „ПроЯвлення слова, або Дискурс раннього українського модернізму” [5] дослідниця розрізняє народницький та модерний типи дискурсів. Авторська позиція, точка зору є постійним предметом зацікавлення В. Агєєвої [1]. Дослідниця виділяє специфічні типи нарації в новелістиці письменника – розповідь від першої особи, внутрішній монолог, навіть елементи „потоку свідомості”. Розглядаючи імпресіоністичну новелу, В. Агеєва дійшла висновку, що напружена кінцівка творів часто пов'язана з розбіжністю між мовними ритмами персонажа та автора. Вона також звернула увагу на авторську позицію щодо зображуваного.
Наративна стратегія М. Хвильового розвивалася у руслі розвитку двох тенденцій: тяжіння до модерного способу письма (насамперед відмови від всезнаючого оповідача) та панівної ідеології радянської літератури. Суспільні та політичні катаклізми, зміни в державному устрої, стрімкі темпи технічного прогресу — для усього цього уже не могли бути придатними повільні та глибокі рефлексії в художньому творі, як це було у ХІХ столітті.
Панівного в ХІХ столітті всезнаючого третьоособового розповідача в літературі модернізму змінює нова парадигма персоналізованих оповідачів: наратор тепер одночасно виконує функцію персонажа – або протагоніста, або свідка. Розповідна стратегія автора потягає в тому, щоб зафіксувати, з’ясувати, залишити для нащадків начала „ідеального” світу та ідеальних „нових людей”. Відхід від позиції гетеродієгетичного всезнаючого наратора — це відмова від спроби дати цілісну концепцію світобудови. Зміщення погляду із суспільства на окрему людину дало письменникові змогу усвідомити, що однозначного знання про людину та її місце в сучасних перетвореннях немає.
Заглиблення у внутрішній світ окремої людини, показ подій з її точки зору стали для Хвильового базовими принципами в конструюванні художньої дійсності. Будуючи свої тексти зі складною оповідною структурою, він досягав ефекту авторської маски, відмежування себе від своїх персонажів та їх переживань. Показовими з цього погляду є такі твори, як „Редактор Карк” та „Санаторійна зона”, які мають декілька нараторів і побудовані за принципом „тексту у тексті”.
Класифікаційною моделлю для вирізнення наративних типів у прозі Хвильового нам служитиме чотиричленна типологія, запропонована Ж. Женеттом. Учений з’ясував, що розповідний текст може містити лише дві базові наративні позиції: ”або розповідь буде вести один з персонажів, або оповідач сторонній стосовно цієї історії” [6, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Персонажна нарація в новелістиці Миколи Хвильового

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок