Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Шкільне навчання в умовах українсько-російської двомовності – один із актуальних аспектів соціолінгвістики

Шкільне навчання в умовах українсько-російської двомовності – один із актуальних аспектів соціолінгвістики

Назва:
Шкільне навчання в умовах українсько-російської двомовності – один із актуальних аспектів соціолінгвістики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,57 KB
Завантажень:
435
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Шкільне навчання в умовах українсько-російської двомовності – один із актуальних аспектів соціолінгвістики


Актуальність статті полягає в тому, що в Україні широко використовувались і використовуються в спілкуванні дві мови (українська й російська), що зумовлено історичними, генетичними та структурно-типологічними чинниками. Вся історія україно-російських стосунків відображає прагнення рівних державних прав, але російський імперський уряд протистояв цим намаганням. Тому національно-мовні проблеми протягом століть мали особливе значення на території сучасної України. У наш час визначення й вирішення проблеми двомовності є вирішальним як для мовної політики, так і для державної політики в цілому. У цьому плані дослідження двомовної ситуації в галузі освіти, яка склалася в окремих містах, регіонах України, має велике значення для держави.
Головна мета дослідження – аналіз та визначення особливостей білінгвізму в умовах навчання. Дослідження продовжує роботу, пов’язану з вивченням особливостей мовної ситуації в Україні, але на відміну від попередніх спроб, ми аналізуємо шкільне навчання в умовах україно-російської двомовності в межах певного географічного регіону.
Білінгвізм – явище поширене, притаманна різним історичним епохам. Там, де є тісне соціально-економічне спілкування й співіснування двох або більше народів, що говорять різними мовами, часто спостерігається білінгвізм.
Існує багато визначень двомовності. Білінгвом прийнято називати особу, яка досконало володіє двома мовами і вільно переходить у користуванні від однієї до іншої [Степанов1976 : 30, Жлуктенко 1988:3].
У лінгвістичному аспекті двомовність визначають як однаково досконале знання двох мов. Можна погодитися з думкою С.І.Трєскової, що другу мову часто вивчають як засіб спілкування (контактно в сім’ї) або як іноземну мову з обмеженим використанням (неконтактно в школі) [Трескова 1989 : 7-30].
На думку В.Ю.Розенцвейга, білінгвізмом, або двомовністю, слід вважати володіння двома мовами й почергове їх користування ними залежно від умов мовленнєвого спілкування, а носіїв двомовності – двомовними індивідами (білінгвами) [Розенцвейг 1972].
Двомовність часто визначають не в соціальному, а в індивідуальному аспект. Наприклад, У. Вайнрайх визначає двомовність як практику альтернативного вживання двох мов, а багатомовність – двох, трьох і більше мов [Weinreich 1953]. Е.Хауген, який двомовним вважає кожного, хто розуміє другу мову, критикує це визначення, тому, що воно: 1) не уточнює, як треба володіти цими мовами, 2) який діапазон розходження між ними і 3) які створюються умови щодо їх вживання [Haugen 1958 : 771-775].
Ю.М.Караулов [Караулов 1987] зауважував, що для більшості індивідів рідною є перша мова, яку вони найширше використовують, а вторинна мова й інші – допоміжні. Щоправда, поняття рідної мови включає й особливості менталітету даної особи – через вроджену певну частину коду, яка співвідноситься з культурою нації і складає разом з нею ядерну, інваріантну частину деякої національної домінанти.
Як відзначає В.Ю.Михальченко: „І для суспільства, і для індивіда комфортним є користування однією мовою, переважно рідною, засвоєною у дитинстві, тому що не потрібно прикладати зусиль під час засвоєння другої і третьої мови” [Михальченко 1994 : 223].
Якщо людина здатна думати будь-якою мовою – це адекватна двомовність, а якщо вона користується цими мовами вільно й активно, але процес мислення відбувається тільки одною з них, то це неповна, часткова, або неадекватна двомовність. У таких випадках двомовності є всі підстави говорити про існування двох рідних мов, але найчастіше людина обирає рідну мову тієї національності, до якої зараховує себе. Найчастіше адекватна двомовність поширена серед осіб з вищою освітою (у ситуації з підготовленим усним мовленням), а неадекватна двомовність характерна для осіб виключно з середньою й незакінченою освітою (у ситуаціях зі спонтанним мовленням).
В.М.Алпатов наголошував, що в одномовному суспільстві люди рідко замислюються над мовними проблемами.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Шкільне навчання в умовах українсько-російської двомовності – один із актуальних аспектів соціолінгвістики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок