Головна Головна -> Реферати українською -> Мовознавство -> Специфіка письменницької праці (Іван Франко)

Специфіка письменницької праці (Іван Франко)

Назва:
Специфіка письменницької праці (Іван Франко)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,00 KB
Завантажень:
61
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
Специфіка письменницької праці (Іван Франко)


Кожен, хто хоч на півкроку обганяє цивілізацію, приречений на нерозуміння. Справжні письменники завжди йдуть попереду цивілізації, отже зрозуміти їх і пояснити “причину” (чи специфіку) їхньої творчості практично неможливо. Можливі лише вигуки на зразок: “Перед нами – геній!”. Але це можна сприйняти як констатацію, а не пояснення. Форми вигуків можуть бути різними. Г.Квітка-Основ’яненко, наприклад, прочитавши перше видання Шевченкового “Кобзаря”, зауважив, що в нього “волосся... на голові настопужилося” від враження; Іван Франко дуже захопливo відгукнувся про першу збірку віршів Лесі Українки, назвавши поетесу “єдиним мужчиною” на всю соборну Україну, а М.Коцюбинський, прослухавши дуже ранній вірш П.Тичини “Розкажи, розкажи мені, поле...”, привселюдно сказав, що перед нами – справжній поет... А скільки “справжніх” за життя так і не почули, що вони – справжні?! Авторові “Слова про Ігорів похід” треба було б прожити понад 600 літ, щоб почути про геніальність його витвору; Г.Сковорода лиш через півстоліття й більше (мабуть, остаточно тільки в часи Льва Толстого) зайняв своє належне місце серед літературних класиків, однак пояснення особливостей їхньої творчості, а надто – специфіки їхньої праці – завдання для нових і нових поколінь дослідників літератури.
У найзагальніших рисах можна сказати, що титул генія кожному письменникові готують, принаймні, два фактори: природні дання і вміння долати перешкоди. Про специфіку природного дання говорити багато навряд чи треба: в усіх воно однаково загадкове; а щодо перешкод, то спектр їх у кожного письменника надзвичайно широкий і різноманітний. Перешкоди можуть бути, з одного боку, особистого (родинного, психічного), а з іншого – суспільного, владного характеру. Всяк, а особливо панівна влада, чинить письменнику шалений опір. І через те його життя нерідко перетворюється на пекло. Особливо в країнах підневільного, колоніального зразка, коли народ, що народив письменника, животіє в умовах імперських диктатур, абсолютистських монархій з монопольними амбіціями однієї нації тощо...
Іван Франко як письменник формувався в імперії полегшеного типу. Австро-Угорщина, принаймні, порівняно з Росією, терпимо ставилася до “русинської” мови та літератури, яку майбутній поет мав змогу чути і якого читав ще з дитинства. Жадібність до знань і покликання до творчості в ньому виявлялися дуже рано. “Якесь воно не таке, як люди”, – кажуть про дитину сусіди. “Якесь не таке”, – думає батько і вирішує оддати сина в науку, одірвати од плуга. І от, коли Іванові минуло шість років, батько посилає хлопця до школи, в сусіднє близьке село... Незвичайно здатна дитина научилась в сільській школі (за два роки! – М.Н.) читати по-українському, по-польському і по-німецьки” (М.Коцюбинський). Потім була Дрогобицька гімназія, Львівський університет і нарешті – перші поетичні спроби у 18-річному віці. Прожив І.Франко не повних 60 літ, працював у літературі менше сорока, бо вже за кілька років до смерті про нього могли говорити, що він – “вичерпався”, “списався” та ін. Та і як не “вичерпатися”, коли за неповних сорок літ праці він написав стільки, що за сорок років радянської влади кілька академічних інститутів в Україні не могли хоча б переписати від руки все те, що він зробив сам. Про це з докором своїм співробітникам говорив у 1957 р. директор Інституту літератури імені Т.Шевченка АН України академік О.Білецький...
Влада ні разу нічим не “пригрівала” І.Франка. Хоч на виду в неї був постійно: скуштував тюремної баланди, двічі безнадійно пробував обратися до сейму, готовий був зайняти у Львівському університеті хоча б посаду доцента, але все – марнота. Живою залишалася тільки літературна творчість, але й для неї він ніколи не мав навіть елементарних побутових умов. С.Єфремов, ближче познайомившись із автором “Каменярів” у 1903 р., залишив про це такий спогад: “...Умови його приватного життя були, скажу не зменшуючи, просто жахливі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Специфіка письменницької праці (Іван Франко)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок